Дослідники виявили поблизу покинутого середньовічного села Нойзес, неподалік Ерфурта, масове поховання жертв Чорної смерті XIV століття. Це перший у Європі випадок цілеспрямованого виявлення такого поховання в рамках наукового проєкту, а не випадково.
Міждисциплінарний підхід до відкриття
Науковці Лейпцизького університету, Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца (GWZO) та Центру екологічних досліджень імені Гельмгольца (UFZ) опублікували результати в журналі PLOS One. Команда поєднала аналіз середньовічних хронік із геофізичними дослідженнями та буровими кернами ґрунту.
Цей метод дозволив ідентифікувати підземну структуру, яка відповідає описам похоронних ям в ерфуртських хроніках. Пандемія 1346–1353 років знищила до половини населення Європи. У Тюрінгії під час спалаху 1350 року поховали близько 12 тис. осіб в одинадцяти ямах за межами міста.
Вимірювання електричного опору та керування виявили яму розміром 10 × 15 метрів і глибиною 3,5 метра. У ній знайшли перемішані осади з фрагментами людських решток. Радіовуглецеве датування підтвердило XIV століття.
Значення знахідки та плани
«Наші результати дають підстави вважати, що ми виявили одне з масових поховань, описаних у Ерфуртських хроніках. Остаточне підтвердження можливе лише під час запланованих археологічних розкопок», — пояснив доктор Міхаель Хайн, керівник проєкту та географ Лейпцизького університету.
Доктор Ульріке Вербан з UFZ підкреслила успіх міждисциплінарного підходу. Село Нойзес і яма розташовані на сухих чорноземах долини річки Гера. Уникали вологих ґрунтів через повільніше розкладання тіл — за теорією міазмів.
В Європі таких поховань менше десяти. Знахідка доповнює історію регіону, визнаного ЮНЕСКО у 2023 році. Плановані розкопки з Тюрінгським управлінням охорони спадщини дозволять генетичні аналізи в Інституті імені Макса Планка.
«Це відкриття не лише археологічно та історично важливе, воно допомагає зрозуміти, як суспільства справлялися з масовою смертністю, а сучасна міждисциплінарна наука може сприяти пошуку інших масових поховань, що актуально й у XXI столітті», — зазначив професор Крістоф Цільхофер, керівник дослідницької групи Historical Anthropospheres Лейпцизького університету.
Олексій Паламарчук