Дмитро Володимирович Берестовський народився 19 червня 1973 року в місті Ромни. Закінчив 8 класів Роменської загальноосвітньої школи № 11. У Роменському ВПУ здобув професію столяра.
Працював на підприємствах ВАТ «Роменський завод АТС» та ВАТ «Роменський завод «Поліграфмаш», де зарекомендував себе як відповідальний працівник. У вільний час любив риболовлю, мав золоті руки та займався будівельними роботами.
Дмитро Володимирович був спокійною та врівноваженою людиною. Завжди був готовий прийти на допомогу. Любив і цінував свою родину — дружину, донечку та онуку. Був турботливим чоловіком, батьком і дідусем, для якого родина завжди була найважливішою.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, чоловік не вагаючись приєднався до ДФТГ Хмелівської громади Роменського району. У липні 2024 року він приєднався до лав Збройних Сил України. Військову підготовку пройшов у навчальному центрі «Десна». Захищав Україну на Харківському та Сумському напрямках.
Служба на Донеччині та загибель на Слов’янському напрямку
Із 31 серпня 2025 року проходив військову службу на Донеччині. Серед побратимів користувався заслуженою повагою та мав високий авторитет. Його військовим позивним було «Демон».
За час служби Дмитро проявив себе мужнім, дисциплінованим і відповідальним воїном, надійним побратимом, який завжди залишався людиною з великим серцем. Він підтримував товаришів у найважчі хвилини, не боявся труднощів і до останнього залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні.
Та війна жорстоко обірвала життя Захисника, перекресливши його плани, мрії та сподівання. 1 вересня 2026 року водій-електрик 2-го комплексу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами 117-ї окремої бригади територіальної оборони, старший солдат Берестовський Дмитро Володимирович, загинув на Слов’янському напрямку внаслідок удару ворожого ударного БпЛА типу FPV, отримавши поранення, несумісні з життям. Навіки 53 роки.
У невимовному горі залишилися дружина, донька та онука. Для них Дмитро назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, ніжним дідусем, надійною людиною та людиною великого серця. Його голос, усмішка, добрі слова та турбота назавжди залишаться у пам’яті найдорожчих людей.
Втрата Захисника — це біль, який неможливо виміряти словами. Разом із родиною Дмитра Володимировича сумує вся Роменська громада. Уся Роменська громада низько схиляє голови перед світлою пам’яттю Воїна. Щиро співчуваємо родині та близьким Дмитра Володимировича. Розділяємо ваш біль і скорботу через непоправну втрату.
Нехай пам’ять про мужнього Захисника України назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив і поважав, повідомили в джерелі. Вічна пам’ять і слава Герою України — Дмитру Володимировичу Берестовському.