Озонова діра над Антарктидою у 2025 році виявилася п’ятою найменшою з 1992 року, коли набула чинності ключова міжнародна угода про відмову від озоноруйнівних речовин. Про це йдеться у спільному звіті NASA та Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA).
Хоча розмір озонової діри може коливатися щороку, цьогорічні дані підтверджують ефективність обмежень Монреальського протоколу та його поправок. Вони сприяють поступовому відновленню озонового шару.
Озоновий шар у стратосфері, на висоті 15–35 км, захищає Землю від шкідливого ультрафіолетового випромінювання. Його виснаження пропускає більше UVB-променів, що шкодить рослинам, морським екосистемам і підвищує ризик раку шкіри.
Завдяки угоді 1987 року, яку ратифікували всі держави-члени ООН, озоновий шар прямує до повного відновлення у другій половині XXI століття, зазначають у NASA та NOAA.
У межах протоколу країни обмежили виробництво озоноруйнівних речовин після виявлення втрат озону над Антарктидою у 1980-х. Хлорфторвуглеці, що застосовувалися в холодильниках та аерозолях, фактично заборонили. Їхні залишки зберігаються в старих матеріалах, як-от будівельна ізоляція. Прогнози вказують на можливе повне відновлення в Антарктиді наприкінці 2060-х.
Науковиця з Нової Зеландії Лаура Ревелл пояснила, що розмір діри залежить від природних факторів, таких як лісові пожежі чи вулканічні виверження. Загальний тренд свідчить про відновлення озону.
Звіт зазначає, що слабкий полярний вихор у серпні утримував вищі температури, що сприяло меншому розміру діри.
Науковець NOAA Стівен Монцка додає: з пікового рівня на початку 2000-х кількість озоноруйнівних речовин у стратосфері над Антарктидою зменшилася на третину.
Спостереження цього року
Під час піку виснаження, з 7 вересня до 13 жовтня, середня площа діри становила близько 19 млн квадратних кілометрів. Це перевищує площу Європи.
Максимальний одноденний розмір сягнув 22,8 млн квадратних км 9 вересня – на 30% менше від рекордної діри.
“Як і прогнозувалося, ми бачимо тенденцію до зменшення озонових дір порівняно з початком 2000-х”, – зазначив Пол Ньюман, провідний науковець NASA.
“Вони формуються пізніше в сезоні та швидше розпадаються. Але нам ще далеко до рівнів 1980-х”, – додав він. За його розрахунками, діра була б значно більшою, якби концентрація хлору залишилася на рівні 25 років тому.
“Монреальський протокол – одна з найефективніших природоохоронних угод в історії”, – наголосила Лаура Ревелл.
Угода не лише вилучила озоноруйнівні речовини, а й зменшила викиди парникових газів з потеплюючим ефектом.
Ревелл підкреслила: якби викиди тривали темпами 1970–1980-х, озоновий шар був би майже зруйнований до середини XXI століття. Натомість він відновлюється.
Олексій Паламарчук