Через часті відключення світла та води українці активно роблять запаси. Для цього найчастіше обирають пластикові ємності об’ємом 5–6 літрів. У побуті їх масово називають «баклажкою». Однак це слово вживають неправильно.
Про це повідомила редакторка Ольга Васильєва.
Слово «баклажка» є в українських словниках, але з іншим значенням. Це зменшувальна форма від «баклага» — невеликої дерев’яної, керамічної чи металевої плоскої посудини, схожої на флягу. Її часто носили при поясі в походах.
Застосовувати «баклажку» до великої 5–6-літрової пластикової пляшки помилково. На думку фахівчині, це російський регіоналізм, що проник в український побут через зручність перенесення завдяки ручці.
Правильна назва
Єдиний літературний варіант для ємностей від 4 до 60 літрів — слово бутель.
Воно має давню історію: запозичене з французької (bouteille) через польську мову. Основа — латинське buttis, що означає «бочка». Раніше в скляних пузатих бутлях тримали хмільні напої. Сьогодні це ідеальна назва для пластикової тари.
Вода в таких пляшках — «бутельована», а не «баклажкована». У множині кажуть: «два, три бутлі», а не «бутелі».
Альтернативні синоніми
Якщо «бутель» не до смаку, українська мова пропонує синоніми та діалектизми для яскравішого мовлення.
Ольга Васильєва радить:
- Бунька — зафіксоване в словнику Грінченка. Означає глиняний посуд із вузьким горлом або пляшку, глечик. Живе на півночі України.
- Сулія — для великої посудини.
- Бальцанка, болсанка, банька — регіональні варіанти.
- Балон — для великих скляних ємностей.
Слова «фляга», «фляжка», «манірка», «барильце» чи «тиква» лишіть для маленьких переносних посудин у дорогу.
Отже, для чистої української забудьте «баклажку». Обирайте «бутель» чи «буньку».
Олексій Паламарчук