Російські сили поки не здатні на швидкий наступ на український «фортечний пояс» — агломерацію Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка та Дружківка. Такий маневр із півночі чи сходу можливий не раніше ніж за кілька місяців.
Про це йдеться у звіті аналітиків Інституту вивчення війни (ISW).
Географія посилює українську оборону. З півночі росіянам потрібно:
- завершити захоплення Лимана;
- просуватися на 14 км і форсувати Сіверський Донець.
Наступ зі сходу вимагає подолання 30 км від Сіверська до Слов’янська. «Підрозділи російського 3-го загальновійськового армійського об’єднання на Сіверському напрямку теоретично можуть ризикнути прямим ударом, якщо випередили б інші угруповання на Лиманському напрямку», — зазначають аналітики.
Дилема Москви
Росія застосовує стратегію «повільного виснаження»: послаблює українську оборону та логістику перед штурмами. Тактика спрацювала на Покровському та Гуляйпільському напрямках, але буксує біля Лимана.
Щоб прискоритися до Слов’янська, командуванню доведеться перекинути піхоту й операторів БпЛА на Лиман. Це послабить наступ біля Покровська й оборону на Куп’янському напрямку.
Кремль тим часом веде інформаційну кампанію, переконуючи Захід у неминучості швидкого прориву. Та ISW прогнозує протилежне: спроби з півночі чи півдня затягнуться на роки.
У січні 2026 року РФ окупувала 245 кв. км української території — удвічі менше, ніж у листопаді-грудні. Найбільше штурмів припало на Покровський напрямок — 33% від усіх.