Війна в Україні перейшла у фазу виснаження — військового, політичного та суспільного. Мирний процес зайшов у глухий кут.
Глухий кут переговорів
Шеф-редактор німецького видання Пауль Ронцгаймер у своєму аналізі цитує неназваного українського урядовця. Той описав ситуацію як «до біса погана».
Президент Зеленський, як і раніше, наголошує на результаті. Однак зустрічі в Женеві продемонстрували глибокі розбіжності сторін. Росія наполягає на Донеччині. Україна категорично відкидає територіальні поступки. Зеленський зберігає дипломатичний процес.
Президент формулює чіткі «червоні лінії»: компроміс за рахунок незалежності та суверенітету неможливий. Навіть найближчі партнери, зокрема адміністрація США, тиснуть на Київ. Вони пропонують вивід українських військ із неокупованої частини Донбасу.
Гарантії безпеки як ключ
Зеленському потрібні довгострокові гарантії безпеки. Припинення вогню без них стане лише паузою перед новим нападом. Будь-яка угода, що закріплює стратегічні переваги Росії, може спровокувати ескалацію.
Президент РФ Володимир Путін демонструє готовність до переговорів. Та умови Москви з української перспективи рівносильні капітуляції.
Через чотири роки повномасштабного вторгнення ситуація критична. Росія перевела економіку на військовий режим. Україна залежить від західної підтримки. На Заході зростає втома.
Під час переговорів у Женеві 17–18 лютого американські дипломати запропонували демілітаризовану зону на Донбасі під спільним управлінням української та російської адміністрацій. Офіційний Київ категорично відхилив цю ініціативу.
Олексій Паламарчук