26 лютого 2022 року, о 3:20 ночі. Для Анастасії Пантелюк з Хмельниччини цей момент назавжди сплетений з контрастом життя і смерті. Поки вона народжувала доньку Мілану, її чоловік Сергій, важкопоранений у боях на Чернігівщині, помер у той самий час.
Сьогодні чотирирічна Мілана знає батька лише з фото. Анастасія поділилася болем з іншою жінкою, чия трагедія стала дзеркалом її власної.
Зустріч на параді та фатальний дзвінок
Історія Анастасії та Сергія Пантелюків розпочалася 24 серпня 2018 року в Києві — на параді до Дня Незалежності. Він, молодий офіцер з мрією про армію, і вона, його кохання. Невдовзі Сергій уже вів танк у реальному бою, а не крокував парадним строєм.
Напередодні повномасштабного вторгнення він відвідав дружину в лікарні, де вона була на збереженні. Вони мріяли про спільні миті з новонародженою Міланкою. Та 24 лютого Сергія терміново відправили на Чернігівщину. 25 лютого він востаннє подзвонив мамі: «Ми їх відбиваємо». За лічені години Анастасії зателефонувала незнайомка — Христина.
Братерство двох Сергіїв і продовження героїв
Христина Телушкова була нареченою побратима Сергія — 24-річного старшого лейтенанта Сергія Телушкова. Обидва офіцери мужньо обороняли підступи до Чернігова.
Того дня їхній підрозділ знищив ворожу колону десанту, але під час відходу натрапив на засідку ДРГ. У танк влучили двічі з РПГ. Сергій Телушков загинув одразу. Сергій Пантелюк, ігноруючи вогонь, кинувся рятувати друга — і отримав смертельні поранення.
Анастасія Пантелюк, дружина загиблого: «Я народила Мілану о 3:20 ночі. І так само загинув мій чоловік — о 3:20. В один і той самий час».
Христина теж була вагітна. Їхнє весілля планувалося за місяць. Син Сергійко народився за пів року після смерті батька — Сергій Сергійович. Нині Мілані чотири роки, Сергійку — три з половиною. Діти граються разом, а мами діляться спогадами.
- Мілана: знає, що тато воював і нині «з Бозею».
- Сергійко: рухливий хлопчик, у якому мати впізнає риси коханого.
Христина Телушкова, дружина загиблого: «Я розуміла її, вона розуміла мене. Ми плакали, підтримували одна одну. Я й зараз за ним скучаю. Все думаю, що він десь приїде…»
Рідні встановили пам’ятник на місці загибелі героїв на Чернігівщині. Мама Сергія Пантелюка на Вінниччині проводить уроки пам’яті для школярів, показуючи фото сина, вірного присязі й другові до останнього.
Дві жінки, об’єднані війною, прагнуть виховати дітей, знаючи: батьки були героями — люблячими, веселими й надійними.
Олексій Паламарчук