Перші рожеві пелікани у 2026 році прилетіли до України. Зграю птахів зафіксували на півдні Одеської області поблизу лиману Сасик.
Про це повідомив доктор біологічних наук Іван Русєв.
За його словами, птахів першою помітила в.о. директора Національного природного парку «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк. Вона зафіксувала їх над селом Трапівка в напрямку лиману Сасик.
Пізніше Іван Русєв обстежив верхів’я лиману Сасик — заплаву річки Когильник. Ця територія входить до Дунайського біосферного заповідника НАН України. Там науковець виявив зграю з 55 рожевих пеліканів. Птахи після перельоту зупинилися відпочити на невеликому острівці.
Водночас птахи опинилися поруч із сильно засміченою ділянкою заплави. За словами Русєва, на території приблизно п’ять гектарів регулярно скидають великі обсяги відходів.
Ця територія має природоохоронний статус, адже належить до Дунайського біосферного заповідника. Заповідник є частиною світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Його включили до неї рішенням Міжнародної координаційної ради програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» 2 лютого 1999 року.
Попри це, проблема сміття на заплаві річки Когильник залишається невирішеною багато років.
Що відомо про рожевих пеліканів
Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus) — один із найбільших водоплавних птахів родині пеліканових. Занесений до Червоної книги України. Це перелітний вид. Трапляється на півдні країни під час міграцій і літування, передусім у дельті Дунаю та на прибережних водоймах Чорного й Азовського морів.
Дорослі птахи важать 10–12 кг. Розмах крил сягає двох метрів. Оперення здебільшого біле з ніжним рожевим відтінком. Махові пера крил чорні. Навколо очей і на основі дзьоба — ділянки без пір’я. Під нижньою щелепою розташований характерний горловий міхур для перенесення здобичі. Самці й самиці зовні майже не відрізняються. Лише самці трохи більші.
Молоді птахи мають сірувато-буре пір’я без рожевих тонів. З віком воно світлішає.
У природі пелікани гніздуються колоніями на великих водоймах із багатими рибними запасами — серед очеретів або на острівцях. В Україні невеликі колонії існували в пониззях річок, що впадають у Чорне та Азовське моря. Після Другої світової війни регулярне гніздування не фіксували. З 2000-х років поодинокі гнізда виявляють у дельті Дунаю.
Харчуються майже виключно рибою. Ловлять здобич на мілководді, вичерпуючи дзьобом разом із водою. Часто полюють групами: шикуються півколом і заганяють рибу до берега.
У світі чисельність виду — 18–19 тисяч особин. В Україні найбільші скупчення — у дельті Дунаю. Там у літньо-осінній період збирається кілька тисяч птахів. На чисельність впливають зменшення гніздових місць, людське турбування та хижаки.
Олексій Паламарчук