Нахил осі обертання та еліптична орбіта спричиняють зміну пір року не лише на Землі, а й на більшості планет Сонячної системи. Ці сезони часто виявляються настільки унікальними й радикальними, що традиційні поняття весни чи зими стають непридатними.
Контрасти скелястих планет
Меркурій не має нахилу осі, тож кожна широта отримує однакову порцію сонячного світла. Зате його витягнута орбіта спричиняє літні спека до 465°C вдень і нічні морози до мінус 184°C через брак атмосфери.
Венера відрізняється мінімальним нахилом осі — лише три градуси — та майже круглою орбітою. Щільна атмосфера з вуглекислим газом і хмарами сірчаної кислоти створює парниковий ефект. Температура поверхні стабільно тримається біля 450°C, розтоплюючи свинець.
Марс найближчий до Землі: нахил осі 25 градусів, чотири пори року. Рік триває 687 днів, температура коливається від 20°C до мінус 150°C. Весна часто приносить пилові бурі, які раз на три марсіанські роки стають глобальними.
Довгі цикли газових гігантів
Юпітер майже не відчуває сезонних змін через крихітний нахил осі. Його атмосфера бурлить від потужних вітрів на тлі найкоротшої доби — 10 годин.
Сатурн має повний цикл пір року, кожна з яких триває сім років. Це впливає на погоду й змінює колір шестикутного вихору на північному полюсі — від блакитного до золотого.
Уран вражає нахилом осі: північна півкуля 21 рік потерпає від зими й темряви, потім стільки ж — від літнього сонця. Весна й осінь разом займають 42 роки, супроводжуючись ураганами від нагрівання регіонів.
Нептун змінює сезони як Земля — нахил 28 градусів, пори тривають понад 40 років. Та хмари тут залежать не від сезонів, а від 11-річного сонячного циклу, що запускає фотохімічні реакції в атмосфері.
Олексій Паламарчук