Костянтин Чикачков, 36-річний піхотинець з позивним «Чикіст», служить уже одинадцять років. Він пройшов бої на Луганщині, Херсонщині, в Бахмуті, на Куп’янському напрямку та у Вовчанську. З дитинства мріяв про військову службу і чітко сказав у військкоматі ще 2006 року: «Хочу в піхоту».
Влітку 2015-го, коли прийшла повістка, Чикачков почав танцювати від радості. На військово-лікарській комісії він просив лікарів: «Не перевіряйте, просто ставте печатку — придатний, придатний і придатний». Так він потрапив до батальйону «Вовкодави» 57-ї бригади.
Найгарячіші бої
У Бахмуті 2022 року група з 15 бійців під керівництвом «Повара» зіткнулася зі штурмовиками ПВК «Вагнер». Вороги лізли з усіх боків, а поранені росіяни кричали по кілька годин. Бійці тримали позицію в п’ятиповерхівці, поки не отримали наказ викликати вогонь на себе. Вони встигли сховатися в підвалі, коли снаряди почали падати поруч.
У Чорному лісі під Синьківкою 2023 року бійці вперше зіткнулися з масовими скидами з дронів і штурмовиками «Шторм Z». Дистанція між позиціями іноді становила лише 20–25 метрів. Бували випадки, коли боєць зникав під час перебігання між позиціями, і пояснень цьому досі немає.
У Вовчанську 2025 року на Агрегатному заводі контакти відбувалися на мінімальних відстанях. Росіяни намагалися закопуватися після прориву, а серед полонених опинялися громадяни Китаю, Кореї, Афганістану, Пакистану, Колумбії та африканських країн. Один тувинець здався, думаючи, що вийшов до своїх, бо його провели «голосовим контактом».
За роки війни Чикачков отримав три серйозні поранення. На свій 35-річчя він вийшов з позиції пораненим саме під час пасхального перемир’я. Дружина надіслала йому торт, який доставили на передову. «Коли в країні буде мир і мої рідні будуть у безпеці, тоді можна буде подумати про себе», — каже боєць.