Уряд ухвалив постанову про запуск механізму контрольованого експорту озброєння та військової техніки. Водночас постає ширша проблема: заплутана система державного управління оборонно-промисловим комплексом та відсутність цілісної довгострокової політики.
Фрагментоване управління та короткострокове планування
Після ліквідації Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості функції перейшли до Міністерства оборони. МОУ одночасно формує та реалізує політику, визначаючи пріоритети закупівель на горизонті одного року. Це не дає виробникам змоги будувати п’ятирічні стратегії.
Мінекономіки грає другорядну роль, а РНБО зосереджується переважно на експорті та угодах про дрони. Парламент та Президент приділяють увагу поточним питанням, однак бракує системного контролю та стратегічної рамки.
Результат — кілька центрів впливу без єдиної стратегії військово-технічної політики. Така політика мала б визначити пріоритети розвитку на п’ять років, забезпечити галузь кадрами та ресурсами, а також окреслити роль міжнародної кооперації.
Відсутність стратегії пояснювали невизначеністю 2022–2023 років. Сьогодні ж брак довгострокового планування загрожує релокацією виробництв, відтоком кадрів та недоотриманими інвестиціями. Приватні виробники готові долучитися до створення єдиної державної політики.