В Україні триває зміна складу Кабінету міністрів. Проте головне питання не в персоналіях. Країні потрібна принципово нова модель державного управління воєнної економіки, а не просто оновлення облич.
За даними джерела, 88% українців очікують перезавантаження центральної влади після війни. Заміна людей без зміни моделі лише відтворить старі проблеми неефективності та брак важелів для формування політик.
Ліберальні реформи як військова необхідність
Війна робить реформи особливо терміновими. Держава, яка витрачає понад половину бюджету на оборону, не може дозволити собі повільну бюрократію. Чим ефективніша економіка, тим сильніша армія. Економічний блок — це пряма складова обороноздатності.
Економіка тримається, але виснажується. Індекс ділової активності застряг на позначці 34,8 зі 100. Шість із десяти підприємств зафіксували падіння продажів. Це і є воєнна економіка, якою потрібно управляти інакше.
Ліберальні економічні реформи сьогодні — питання військової спроможності. Україна не виграє довгу війну кількістю чиновників. Перевагою має стати відкрита економіка, конкуренція та інтеграція із Заходом. Дерегуляція вивільнить ресурс продуктивності для фінансування армії.
Бізнес називає головною перешкодою непередбачувані дії держави — 56%. Високі податки та регуляторний тиск болючіші за інші чинники. Після припинення вогню підприємці насамперед очікують податкової реформи та зменшення регуляторного тиску.
Суспільство хоче одночасно безпеки і свободи. 59% вважають суверенітет важливішим за добробут, а 60% віддають перевагу демократії, а не «сильному лідеру».
Мета оновленого уряду — забезпечити швидке зростання продуктивності та сформувати інституції для прориву. Багато пунктів уже були в попередніх планах: мораторій на перевірки, дерегуляція, новий Митний кодекс, накопичувальна пенсія та стратегія реформування держуправління.
Три горизонти пріоритетів
Новий Кабмін має уникнути пастки «важливо все». Пріоритети розшаровуються за трьома горизонтами: стійкість (тижні й місяці) — як виграти зиму; інституції (місяці) — як зробити державу ефективною; суб’єктність (увесь мандат) — як зробити Україну багатою і сильною через десять років.
Усі пріоритети спираються на три принципи: безумовний пріоритет оборони; максимальна економічна свобода, де вона не суперечить безпеці; інституційна спроможність держави.
На горизонті стійкості — енергетична та фіскальна стабільність, розвиток оборонно-промислового комплексу як драйвера зростання та ефективне використання людського капіталу в обороні. На горизонті інституцій — реформа уряду, детінізація через стимули, інклюзивність інституцій та євроінтеграція як інструмент реформ. На горизонті суб’єктності — національна економічна стратегія, стабілізація демографії, мобілізація приватного капіталу та технологічний суверенітет.
Ключовий виклик — чи вистачить сміливості перейти від стратегії виживання до стратегії прориву. Ліберальні реформи під час війни — безальтернативна умова перемоги. Економічна свобода, сильні інститути та технологічна модернізація створюють ресурс для фронту та довгострокової безпеки. Безпека і свобода взаємно підсилюють одна одну.
Джерела даних: опитування КМІС (травень–червень 2026); дослідження Advanter Group (червень 2026).
Церковний Юрій