Фермерське господарство «Свєтлова» обробляє понад тисячу гектарів у Річківській громаді Сумщини. База — село Річки, за 15 кілометрів від кордону з Росією. Угіддя зосереджені в межах колишньої сільської ради. Попри вирви від бомб, обстріли складів і постійну загрозу з повітря, підприємство утримує обробіток. Власник Вадим Свєтлов розповів, скільки землі втрачено, чи вистачає людей і як господарство живе з ризиками.
Раніше в господарстві було 1300 гектарів. Нині обробляють 1100: узяли в суборенду ділянки холдингів і господарств, які пішли з прикордоння. Двісті власних гектарів за Річками в бік Росії цього року не засівають.
«Виходить, повернулися на ту саму площу, яка в нас і була. Ми орендуємо паї у людей. Навіть за ті поля, що не обробляємо, — оці 200 гектарів, — ми все одно платимо орендну плату за цю землю. Поки ще платимо», — каже фермер.
Оренда в районі висока: кілька господарств і холдинги ще конкурують за паї. Три великі холдинги від землі відмовилися й пішли.
Урожай, склади і логістика
Ділянки з високим ризиком, що до збору туди не дістатися, заздалегідь не сіяли. Пшеницю вже зібрали. Триває збір гірчиці. Попереду — соняшник, соя і кукурудза. Найбільше сіють соняшник, сою і пшеницю, менше — кукурудзу та гірчицю.
«Ми не знаємо, зберемо ми це чи ні, яка буде ситуація», — каже Свєтлов.
Склади обстрілювали вже близько п’яти разів. Де можна — латають дахи, де ні — накривають плівкою. Зерно спочатку везуть тракторами далі від кордону на орендований перевалочний майданчик і лише там вантажать у зерновози.
«До нас їхати ніхто не хоче з вантажних машин. Тільки ми тракторами це веземо так далеко», — пояснює фермер. Господарство шукає більші причепи, щоб за раз вивозити більше.
Через доставку зерна на елеватор за 100 кілометрів собівартість зросла на 10–20%. Подорожчало й пальне, яке везуть самостійно. Прибуток упав приблизно на 20% від довоєнного рівня. Навесні 2026 року атаки FPV-дронів почастішали: вони постійно стежать за технікою, тож перевізники остаточно відмовилися їхати до села. Плани на наступний сезон ще не визначені. Село Річки близько півтора місяця було без світла і зв’язку.
«Взагалі ніхто не міг приїхати його зробити. У мене зараз питання щоб команда працювала, щоб ми забезпечили всім, щоб безпека була. Це саме перше питання».
Безпека, втрати і люди
Працівники в полі ризикують щодня. Господарство видає бронежилети й каски тим, хто хоче їх носити. Пристрої відстеження дронів є не всюди і не ловлять оптоволоконні БпЛА. Тому «слухають небо».
«На машинах стоять Старлінки, щоб був постійний зв’язок з інтернетом. Так само на полі є людина, яка дивиться в небо. Бо так ти на комбайні чи на тракторі нічого не чуєш, що відбувається там в небі».
На полях і трасах стоять спостерігачі. Вони попереджають про дрони.
«Декілька вже було, що зупиняються вчасно, вибігають кудись в кущі, дрон пролітає, шукає, хто там водій. Тоді летить далі, якусь легкову машину вдарив, яка проїхала поруч», — розповідає фермер.
Найбільше постраждали склади. Торік поруч упали КАБи: пошкодили покриття, ворота й плити. Збитки перевищили мільйон гривень. За програмою обласної адміністрації отримали до 100 тисяч гривень на об’єкт — близько 200 тисяч за три склади. Цього вистачило лише частково.
«У нас тільки криша по одній стороні складу пошкодилася на 400 тисяч, тільки з однієї сторони складу, а їх три. Уявіть, скільки це всього», — каже Свєтлов.
У серпні дрон пошкодив трактор, два причепи й легкове авто. Компенсації за техніку немає. Торік восени військові зробили захист на полях і витоптали збіжжя приблизно на 500 тисяч гривень, не попередивши.
Завдяки бронюванню зберігся основний склад: 15–17 осіб працюють у селі, близько десяти — в офісі в Сумах. Із приблизно тисячі мешканців Річок до війни залишилося орієнтовно 300. Згоріли два магазини, працюють ще два продуктові. Автобусного сполучення немає з весни: люди йдуть пішки або попутками до траси Суми — Білопілля.
Зарплату виплачують. Цього року вона зросла на 30%. Середня у тракториста — близько тисячі доларів, оприскувачі заробляють більше, загалом по господарству — 15–20 тисяч гривень. Усі оформлені офіційно і заброньовані.
«Морально складно просто працювати на тракторі, дивитися в небо… І насправді я б так сказав, що війна в голові людей закінчується за 50 км від кордону, все. Вони там вже війни не бачать. Хто б там не розказував, але війна ніде так не впливає на економіку, як біля кордону», — каже Вадим Свєтлов.
Додатковий виклик 2026 року — обмежена пропускна здатність західного кордону для експорту зерна. На полях регулярно знаходять уламки дронів, снаряди, іноді ракети. На 100 гектарах за сезон може бути 10–20 таких знахідок. Раніше приїжджали сапери ДСНС. Тепер ні: зона стала занадто ризикованою. Ракети працівники не чіпають, лише позначають місце.
Журавель Катерина