Вчені розгадали таємницю котячого приземлення. Дослідження, опубліковане в журналі The Anatomical Record, показало: спочатку кіт розвертає передню частину тіла, потім — задню. Ключ у надгнучкому передньому відділі хребта.
Ця загадка турбувала науковців десятиліттями. Ще 1968 року фізики разом із NASA запропонували модель: уявити тіло кота як дві незалежні, але синхронно рухомі частини — передню й задню, подібно до циліндрів.
Японські дослідники пішли далі. Довгі спостереження за анатомією котів виявили: гнучкість грудного відділу хребта втричі перевищує поперековий.
Коти діють за чітким алгоритмом. Спочатку підтягують передні лапи й розвертають передню частину тулуба. Далі вирівнюють її й згинають задні лапи, повертаючи задню частину тіла. Результат: стабільне приземлення на лапи з будь-якого положення.
Чому відкриття важливе
Фізики з’ясували: котам допомагають не лише координація та гнучкість, а й опір повітря, пружність під час падіння й пропорції лап.
Інженери вже застосували ці принципи. Чотириногі роботи навчилися правильно орієнтуватися в повітрі. Додавання гнучкого хвоста покращило їхню рівновагу й подолання перешкод, імітуючи котячі рухи.
Олексій Паламарчук