Олена Буйвал із Сумщини увійшла до топ-25 найкращих педагогів України у спецномінації «Дошкілля» національної премії Global Teacher Prize Ukraine. Понад 12 років вона працює у Кролевецькому закладі дошкільної освіти №7.
Олена з дитинства мріяла стати вихователькою. Кар’єру розпочала у 18 років у сільському дитячому садку.
«Брала участь у проєкті від ЮНІСЕФ “Гратися і не боятися” за ініціативи Світлани Ройз. Там, де отримали переможні місця. Ми потрапили в 100 найкращих з України. Далі пісня Тарабарової “Я і ти” — руханка заспокійлива. Вона настільки зайшла в серця дітей. Ми із цією руханкою постійно заспокоювалися, врівноважувалися. Ми її постійно вмикаємо в укритті. Малятам настільки весело гратися під неї».
Про конкурс дізналася із соціальних мереж.
«Мені подобається професія, тому я постійно шукаю щось нове. І думаю, спробую я, тому що за плечима вже великий багаж знань, великий досвід та є напрацювання, якими можна поділитися, бо я вже випустила не один випуск у своїй кар’єрі, я зібрала дошкільнят до школи».
Як зацікавлює дітей і чим пишається колектив
Завідувачка закладу Світлана Довгуля каже, що такого результату не очікували.
«Я і весь колектив були надзвичайно раді. Ми пишаємося нею. Звичайно, потрапити в топ-25 Global Teachers Prize Ukraine у 26-му році у спецномінації “Дошкілля” — це дуже вагоме досягнення. Можливо, ми і не очікували саме такого результату, але знали, що і професіоналізм, відданість дітям і постійна робота над собою заслуговує високої оцінки».
«Обожнюю творчі та експериментальні заняття, малювання нетрадиційними техніками, особливо з дітьми раннього віку. Коли в них ще рука не сформована тримати пензлика, а ми з ними дуємо в трубочки, притискаємо картоплинками, робимо клякси. Показую їм казкотерапію, інтерактивні ігри. Це ігри з піском, з водою. Захоплюють, коли малюки занурюють свої рученята у пісок, у воду. У піску шукають якісь маленькі дрібні деталі. У воді вони плещуться. Це усмішки, це постійний настрій, підтримка і це захоплює мене».
Олена розробила дві програми гуртків для старших дошкільнят — з орігамі та бісероплетіння. Діти роблять фігурки, листівки, прикраси й обереги. Частину виробів передали військовим і волонтерам.
«З орігамі ми з дітьми робили навіть конструкції на все тіло. Це були плаття, а хлопцям — сорочки з краватками. Потім ми їх розмальовували. Це робилося з великих шпалер. І потім діти приміряли ці наряди і дивилися на себе в дзеркало. Дітей постійно потрібно чимось зацікавлювати».
У неї є авторські казки. В одній через казкових героїв пояснює, чому варто дбати про довкілля.
«Там я вигадала своїх героїв. У мене була і Стекломінка — це скло, куди потрібно класти. Також була і Папелинка — це папір. Папір діти мають відповідно у свій відсік класти. Мене надихнуло створювати ще казки, де вже героями є мої діти. Так діти краще запам’ятовують історію дружби, як можна ділитися, не сваритися, як прийняти один одного та заспокоїти в групі. Вони з таким захватом переглядають себе ж на екрані, купа емоцій, і також вони вдома ще просять своїх батьків, щоб вони показали ще і ще цю казку».
Робота з дітьми стала для неї справою життя. Саме вони, каже, надихають щодня і допомагають триматися.
«Бачити щоранку оченята маленьких малюків, які біжать до тебе з відкритими руками, з посмішкою, як вони прощаються з мамою. Ці малюки, ці однорічні, дворічні малята — вони дають життя».
«Вона чує кожну дитину і розуміє її емоції та потреби. Діти відчувають, коли дорослий щиро любить, і саме тому діти тягнуться до неї. Хочу побажати не зупинятися на досягнутому нашій Олені В’ячеславівні, розвиватися надалі і пам’ятати, що за нею стоїть команда, колектив, який завжди підтримує. А всім нашим діткам хочу побажати щасливого дитинства під мирним українським небом», — каже Світлана Довгуля.
Журавель Катерина 
Олексій Паламарчук 
Церковний Юрій