Традиційно богатирів київського циклу — Іллю Муромця, Добриню Никитича та Олексу Поповича — називають «руськими». Та в середньовічних джерелах це слово мало інше значення, далеке від сучасного етнічного трактування.
Український історик, очільник Інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров у своєму відео пояснив справжню ідентичність цих героїв. Джерело цитує його слова.
«Руський» — не національність, а статус
У давніх джерелах богатирів справді звуть руськими. Проте це не вказує на етнос, наголошує Алфьоров. Ключ — у лінгвістиці.
«Слово „руський“ — це прикметник. Це самостійна частина мови, яка виражає ознаку і відповідає на питання „який“, „чий“, тобто, руський князь, руський митрополит», — пояснив він.
Термін описував приналежність до Русі чи її земель. Його застосовували до людей різного походження, якщо вони служили князю чи жили на руських землях. Отже, це статус, а не етнічність.
Для Добрині Никитича, Іллі Муромця та Олекси Поповича ідентичність була русинською. Русинами називали українців — від середньовіччя й до 18-20 століть у деяких регіонах. Тож сьогодні їх можна вважати українськими богатирями Русі.
Мощії в Києві та справжнє походження
Мощії Іллі Муромця зберігаються в Києво-Печерській лаврі. У 1988 році дослідження виявило на кістках ознаки важкої хвороби опорно-рухового апарату — як у билинах, де герой не міг ходити через недугу, подібну до остеохондрозу.
Зріст богатиря сягав 180 см — значно для середньовіччя. Алфьоров зазначає: Ілля походив не з російського Мурома, а з Моровійська між Києвом і Черніговом. Звідси він міг дістатися Києва за день, як у легендах про героїв Київщини та Чернігівщини.
Тим часом у Росії переписують історію Русі: без Києва, з їхнім Володимиром і Рюриком у Новгороді. Нові підручники швидко змінили «Київ» на «столицю». Тема критична для тамтешньої влади.
Олексій Паламарчук