Запорізький напрямок перетворився на справжню зону смерті. Селища Таврійське та Зарічне, що за 10 км від лінії фронту, росіяни щодня засипають авіабомбами й атакують FPV-дронами. Евакуаційні групи поліції та волонтерів-капеланів не зупиняються, попри смертельну небезпеку.
Під час останнього рейду ворожі КАБи впали просто перед машинами рятувальників.
Самотня бабуся та її песик Пушок
У Таврійському 73-річна Валентина Михайлівна чекала на порятунок. Після смерті доньки жінка залишилася сама. Найбільше боліло не обстріл, а байдужість рідних.
Валентина Михайлівна, жителька Таврійського: «Дуже страшно. Я вже чотири дні чекаю, що мене хтось забере. Сусідів немає, всі виїхали. Онуки сказали: “Нам немає куди забирати тебе, у нас місця для тебе немає”. А що мені робити?».
Старенька не хотіла залишати єдиного друга — пса Пушка. Вранці вона нагодувала його, думаючи: «Останній раз тебе годую». Волонтери забрали собаку з собою.
Влад Маховський, волонтер: «Не хотілося залишати його там одного, бо на нього чекала тільки смерть. Будемо десь влаштовувати цього хлопця».
Евакуація під вибухами в Зарічному
Дорогою до Зарічного небо здригнулося від вибухів. КАБи впали перед колоною — три гриби диму піднялися над селищем, поціливши в район магазину. Зв’язок перервався, але люди встигли сховатися в підвал.
Поліцейські попереджають: на дорогах полюють не лише бомби, а й дрони-камікадзе. “Чуйка”, рушниці та сіткомети рятують евакуаторів у цій 10-кілометровій зоні смерті.
У Зарічному за день прилетіло шість авіабомб. 74-річна Тетяна тиждень не виходила з підвалу.
Тетяна: «Я вже плакала-плакала… За що мені на старості таке? Кажуть, Бог є на світі, так чому ж він не карає отих?».
Дехто в селі відмовляється їхати: не хочуть кидати господарство чи слідують за чоловіками. Вони ховаються за “двома стінами” чи в погребах.
За виїзд врятували 20 людей. Усіх доправили до Запоріжжя, де в транзитному центрі нададуть допомогу й допоможуть знайти безпечні домівки.
