У Дніпрі лікарі ведуть боротьбу за життя фермера Віктора. Чоловік став жертвою удару російського дрона. Він отримав важкі опіки, переломи та втратив зір. Проте, опам’ятавшись у реанімації, першим ділом попросив допомогти тваринам. За 150 кілометрів, у прифронтовому селі, залишилися дві корови та троє телят без нагляду.
Атака на цивільного
Того дня Віктор їхав ґрунтовою дорогою Синельниківського району з молоком до крамниці. Цей край щодня потерпає від російських КАБів та дронів.
Віктор, постраждалий: «Чую такий вибух. Повністю обличчя в крові. І я бачу, що горить машина. Я відкрив насилу дверки і виліз, бо горіти вже почала. І поповз до кущів, а вони літають коло машини!»
З пораненими руками без пальців та закривавленим обличчям чоловік долзнув до головної дороги. Замерзаючи, кликав на допомогу. Військові, що проїжджали, забрали його та доставили до лікарні.
Турбота попри біль
Стан був критичним: кілька операцій, переливання понад трьох літрів крові. Лікарі здивувалися першим словам після анестезії.
Лікар-реаніматолог: «Одне повторює: хто буде дивитися за моїми корівками? У нього їх дві, троє телят. І турбувався, щоб їх обов’язково нагодували. Ми телефонували сусідам за тими телефонами, які він давав, але, мабуть, через травму якісь цифри він казав неправильно. Аж через добу знайшовся син».
Село відрізане від світу, зв’язок – рідкість. Контакт із сином заспокоїв Віктора.
Віктор: «Зірка і Майка. Дві корови і троє телят. У нас і зв’язку в селі нема, рідко буває. Аж поки додзвонилися до сина… Зараз спокійніше».
Переконавшись, що худоба нагодована, фермер подумав про себе. Попереду – понад десять операцій. Лікарі сподіваються частково відновити зір. Така воля до життя та турбота про тварин – найкращі ліки. Віктор вірить: повернеться до Зірки та Майки.
Олексій Паламарчук