Олександр Сергійович Пушкін пішов із життя 29 січня 1837 року за старим стилем, що відповідає 10 лютого 1837 року за новим календарем. Він помер о 14:45 у своїй квартирі на набережній річки Мойки, 12, у Санкт-Петербурзі. Причиною стала вогнепальна рана, отримана двома днями раніше на дуелі з Жоржем Дантесом. Поет прожив після поранення трохи більше сорока шести годин, зберігаючи свідомість майже до останньої миті.
Смерть настала від перитоніту, який розвинувся внаслідок пошкодження кишечника кулею. Ця подія стала не лише особистою трагедією сім’ї, а й національним потрясінням. Тисячі людей зібралися біля будинку, а влада була змушена змінити порядок поховання, побоюючись заворушень.
Сьогодні ця дата залишається однією з найточніше задокументованих у історії російської літератури. Лікарі, друзі та очевидці залишили детальні записи, які дозволяють відновити кожну годину останніх днів поета.
Точна дата смерті Олександра Пушкіна за різними календарями
Пушкін помер у п’ятницю 29 січня 1837 року за юліанським календарем. За григоріанським стилем, який сьогодні використовується в більшості країн, це 10 лютого 1837 року. Час смерті зафіксовано як 14:45. У квартирі на Мойці зупинили годинник у ту саму мить, і цей експонат досі зберігається в музеї-квартирі.
Вік поета на момент смерті становив 37 років. Він народився 26 травня (6 червня) 1799 року, тож до тридцятивосьмиріччя не дожив кількох місяців. Багато сучасників відзначали, що Пушкін виглядав молодшим за свої роки, але внутрішнє напруження останніх місяців помітно виснажило його.
Різниця між старим і новим стилем у XIX столітті становила дванадцять днів. Саме тому в історичних документах і спогадах часто вказують обидві дати. Офіційні повідомлення того часу використовували юліанський календар, а сучасні довідники переважно григоріанський.
Місце смерті — квартира в будинку княгині Волконської на набережній Мойки, 12. Саме туди поета привезли після дуелі. Кімната, де він помер, сьогодні є центральним залом меморіального музею.
Передумови фатальної дуелі: анонімні листи та світські інтриги
У листопаді 1836 року Пушкіну та кільком його друзям надіслали анонімний пасквіль французькою мовою. У ньому поета називали «рогоносцем» і натякали на стосунки його дружини Наталії з Жоржем Дантесом. Лист був складений у формі «патенту» на членство в ордені рогоносців. Пушкін одразу запідозрив у авторстві барона Луї Геккерна, прийомного батька Дантеса.
Перший виклик на дуель Пушкін кинув уже 4 листопада. Проте після того, як Дантес одружився з сестрою Наталії Катериною Гончаровою 10 січня 1837 року, виклик відкликали. Посередниками виступили Василь Жуковський і навіть імператор Микола I. Світські плітки не вщухали. Дантес продовжував демонстративно залицятися до Наталії, а Геккерн поширював чутки.
26 січня 1837 року Пушкін написав вкрай образливого листа Геккерну. У ньому він назвав барона «батьком своєї дружини, звідником і звідником своєї ж дочки». Лист став безпосередньою причиною нового виклику. Дантес через свого секунданта віконта д’Аршіака передав вимогу стрілятися.
Пушкін мав уже понад двадцять дуельних історій за життя. Більшість із них закінчувалися примиренням. Цього разу він свідомо обрав жорсткі умови, які майже не залишали шансів на виживання обом учасникам.
Хід дуелі на Чорній річці 27 січня 1837 року
Дуель відбулася 27 січня (8 лютого за новим стилем) близько п’ятої-шостої години вечора. Місцем став перелісок біля Комендантської дачі на Чорній річці — тодішній околиці Петербурга. Сніг лежав по коліна. Секундантами були Костянтин Данзас від Пушкіна та Олів’є д’Аршіак від Дантеса.
Умови були надзвичайно жорсткими: відстань двадцять кроків, бар’єр — десять кроків. Стріляти можна було з будь-якої відстані до бар’єра. Дантес вистрілив першим, не дійшовши одного кроку до позначки. Куля влучила Пушкіну в праву сторону живота, перебила шийку стегна і проникла глибоко в черевну порожнину.
Поет упав, але зібрався з силами. Він сказав: «Я в силах стріляти». Йому подали інший пістолет, бо перший упав у сніг. Пушкін, спираючись на руку, вистрілив і поранив Дантеса в праву руку. Куля пройшла навиліт, зачепила два ребра і зупинилася об гудзик мундира. Дантес упав, але поранення виявилося не смертельним.
Пушкіна відвезли санями, а потім пересадили в карету, яку надіслав сам Геккерн. Додому на Мойку він прибув близько шостої-сьомої вечора. Лікаря на місці дуелі не було, протоколу не складали.

Поранення, лікування та страждання протягом двох діб
Куля розтрощила тканини, пошкодила кишечник і застрягла в крижовій кістці. Сучасні лікарі оцінюють таке поранення як вкрай небезпечне навіть сьогодні, а в 1837 році шансів майже не було. Першими оглянули поета лікарі Задлер і Шольц. Потім прибув лейб-медик Миколи I Микола Арендт, який взяв на себе керівництво.
Серед тих, хто доглядав за Пушкіним, були Володимир Даль, Іван Спаський, Християн Саломон та інші. Лікування обмежувалося тим, що вміла медицина того часу: холодні компреси, п’явки (поставили двадцять п’ять штук), касторка, опій, клізми. П’явки, на думку деяких сучасних дослідників, лише послабили організм.
Біль був нестерпним. Пушкін стогнав, але намагався стримуватися. Даль згадував, як поет казав: «Смішно, що ця дурниця мене долає». Вночі з 27 на 28 січня стан різко погіршився. Кровотеча, лихоманка, холодний піт. Арендт прямо сказав, що надії майже немає.
Пушкін просив не говорити Наталії всю правду. Він прощався з дітьми, хрестив їх і благословляв. Друзям диктував розпорядження щодо боргів і просив не мститися Дантесу.
Останні слова поета та прощання з близькими
Уранці 29 січня Пушкін попросив сестру або дружину нагодувати його моченою морошкою. З’їв кілька ягід і відправив Наталію. Вона вийшла з кімнати з надією, що чоловік одужає. Насправді процес уже був незворотним.
За кілька хвилин до смерті поет попросив повернути його на правий бік. Даль і Данзас виконали прохання. Пушкін раптом відкрив очі і чітко сказав: «Життя кінчено». Потім додав: «Важко дихати, давить». Це були останні слова. Дихання стало переривчастим і незабаром припинилося. Було 14:45.
Даль записав, що смерть настала спокійно, без судом. Обличчя поета набуло мирного виразу. У кімнаті стояли Жуковський, Плетньов, Тургенєв і кілька близьких друзів. Годинник зупинили.
Напередодні Пушкін обмінювався записками з імператором. Микола I пробачив його за порушення заборони на дуелі і пообіцяв узяти на себе турботу про вдову та дітей. Поет причастився і помер як християнин.
Поховання та суспільна реакція на смерть поета
Звістка про смерть блискавично поширилася Петербургом. Біля будинку на Мойці зібралося до п’ятдесяти тисяч людей. Влада злякалася можливих заворушень. Відспівування перенесли з Ісаакіївського собору до Конюшенної церкви і обмежили доступ.
У ніч з 31 січня на 1 лютого тіло перенесли до підвалу церкви. 6 (18) лютого 1837 року Пушкіна поховали в Святогірському монастирі Псковської губернії, поруч із могилою матері. Труну супроводжував Олександр Тургенєв. Церемонія була майже таємною, вранці, без зайвого розголосу.
Микола I виконав обіцянки: погасив борги поета, очистив маєток батька від застав, призначив пенсію вдові та забезпечив дітей. Посмертне видання творів теж фінансувалося з казни.
Смерть викликала хвилю віршів. Найвідомішим став «Смерть поета» Михайла Лермонтова, де автор прямо звинуватив світське суспільство і «катів свободи».

Медичний погляд на причину смерті
Офіційним діагнозом став перитоніт. Куля пошкодила кишечник, спричинила внутрішню кровотечу та інфекцію. Володимир Даль припускав також газову гангрену. У XIX столітті таких поранених майже не рятували. Антибіотиків не існувало, асептики не дотримувалися.
Сучасні хірурги кажуть, що сьогодні при своєчасній операції шанси на виживання були б високими. Але тоді лікарі могли лише полегшувати біль. П’явки, які ставили, лише посилювали слабкість. Холодні компреси не зупиняли інфекцію.
Розтин проводив Спаський. Куля залишилася в тілі. Посмертну маску зняли під наглядом скульптора Гальберга. Вона зберігається в музеї.
Ця медична історія досі вивчається як приклад обмеженості медицини романтичної епохи.
Цікаві факти про останні дні Пушкіна
- Пушкін прожив після дуелі рівно 46 годин і 15 хвилин.
- Годинник у кімнаті зупинили о 14:45 і більше не запускали.
- Дантес після дуелі був заарештований, але незабаром висланий за кордон.
- Наталія Пушкіна не знала до останнього, наскільки важким є стан чоловіка.
- Поет встиг продиктувати розпорядження про борги і просив не мститися.
- На прощання прийшло близько п’ятдесяти тисяч людей — небачена цифра для того часу.
Поширені помилки щодо дати і обставин смерті
Багато хто плутає старий і новий стиль і називає дату 29 січня як сучасну. Насправді сьогодні ми відзначаємо 10 лютого. Інша поширена помилка — стверджувати, що Пушкін помер одразу на дуелі. Він прожив майже дві доби.
Дехто вважає, що Дантес навмисно цілився в живіт. Насправді стріляли з близької відстані в русі, і куля могла влучити випадково. Існує міф про «бронежилет» Дантеса, але доказів цьому немає.
Ще одна помилка — думати, що влада ховала смерть. Навпаки, імператор особисто втрутився, щоб допомогти сім’ї, але поховання провели тихо через страх народних хвилювань.
FAQ: найчастіші запитання про смерть Пушкіна
Коли точно помер Олександр Пушкін?
29 січня 1837 року за старим стилем (10 лютого за новим) о 14:45 у квартирі на Мойці, 12.
Від чого саме помер поет?
Від перитоніту, спричиненого вогнепальним пораненням живота на дуелі.
Скільки днів прожив Пушкін після дуелі?
Трохи більше двох діб — 46 годин і 15 хвилин.
Де поховали Пушкіна?
У Святогірському монастирі Псковської губернії поруч із могилою матері.
Які були останні слова поета?
«Життя кінчено. Важко дихати, давить» — за свідченням Володимира Даля.
Чи міг сучасний лікар врятувати Пушкіна?
Так, при своєчасній операції та антибіотиках шанси були б значними.
Чек-лист для тих, хто хоче глибше зрозуміти подію
- Перевірте різницю між юліанським і григоріанським календарем у 1837 році.
- Прочитайте спогади Володимира Даля про останні години.
- Відвідайте (хоча б віртуально) музей-квартиру на Мойці, 12.
- Порівняйте умови дуелі з кодексом того часу.
- Знайдіть вірш Лермонтова «Смерть поета» і прочитайте в оригіналі.
- Зверніть увагу на роль Миколи I у долі сім’ї після смерті.
Міні-кейс: як смерть Пушкіна вплинула на літературу
У нашій практиці роботи з літературними архівами ми бачили, як одна трагічна подія змінила сприйняття цілого покоління. Після 1837 року образ «загиблого генія» став центральним у російській культурі. Лермонтов написав свій знаменитий вірш майже одразу. Жуковський упорядкував папери. Видавці кинулися друкувати твори. Смерть перетворила поета з живого автора на національний символ. Цей механізм «мучеництва» повторювався пізніше з іншими письменниками, але саме з Пушкіним він спрацював найсильніше.
Ключові інсайти
- Пушкін помер 10 лютого 1837 року (за новим стилем) о 14:45 від перитоніту після дуелі.
- Дуель відбулася 8 лютого, поет прожив ще дві доби, зберігаючи свідомість.
- Останні слова — «Життя кінчено. Важко дихати, давить».
- Поховання провели майже таємно в Святогірському монастирі через страх заворушень.
- Імператор узяв на себе турботу про сім’ю і погасив борги поета.
- Смерть миттєво перетворила Пушкіна на національного генія і «сонце російської поезії».
Смерть Олександра Пушкіна залишилася однією з найдраматичніших сторінок літературної історії. Точна дата, деталі дуелі, свідчення лікарів і друзів дозволяють відновити події майже погодинно. Ця трагедія показала, наскільки крихким може бути життя навіть найяскравішого таланту, і водночас закріпила за поетом статус безсмертного символу. Сьогодні, дивлячись на зупинений годинник у музеї на Мойці, ми бачимо не лише кінець життя, а й початок легенди, яка триває вже майже два століття.
