Сім’я бійця 24-ї бригади Назара Далецького має повернути державі 15 млн грн одноразової грошової допомоги. Цю компенсацію виплатили за його нібито загибель. Захисника офіційно поховали на Львівщині у 2023 році, але нещодавно він повернувся додому в межах обміну полоненими.
Про це 10 лютого на сесії Львівської облради повідомив представник омбудсмена на Львівщині Тарас Подвірний.
Він нагадав: військового поховали після ДНК-експертизи. Родина отримала виплату за смерть бійця.
«Юридичний момент, що родина мусить повернути кошти, які держава виплатила як одноразову грошову допомогу за смерть військового. Цей юридичний прецедент буде вирішуватися. Будуть шукати винних, хто і яким чином помилився, бо ми розуміємо, що експертиза ДНК надзвичайно точна», — сказав Тарас Подвірний.
Він додав: «Думаю, для родини найбільше щастя, що військовий повернувся додому, а не ці кошти, які їм виплатила держава».
Що передувало подіям
5 лютого під час обміну полоненими в Україну повернули 46-річного бійця 24-ї бригади імені короля Данила, мешканця села Великий Дорошів Назара Далецького. Він вважався зниклим безвісти з травня 2022 року. У вересні того ж року місцева влада повідомила про його загибель. У громаді навіть провели похорон.
Мати Назара Далецького розповіла: у травні 2023 року родині повідомили про загибель за результатами ДНК-експертизи зі збігом 99,9%. Тіло привезли для поховання, але останки не показали.
«Ваш син в плєну. То вже пізно, було 11 вечора. Я така: „Назарчику!“, а він: „Ваш син в плєну. Я тот, хто його в плєн брал“. І всьо», — пригадала Наталія Далецька.
Після цього про сина нічого не чули. Спочатку внесли до списків зниклих безвісти, потім — полонених. У 2023 році сповістили: Назар загинув на свій день народження, тіло сильно обгоріло.
«З Дніпра зателефонували тітці, слідча, що ваш син загинув, у нас співпадає ДНК 99.9%. Я казала: „Він мав бути в полоні, а ви кажете, що він загинув“. Вона сказала: „Всяке буває, а, може, їх кудись перевозили, тіло є в моргу вже пів року“», — каже двоюрідна сестра Назара Роксолана Макогін.
Попри сумніви мами, староста села Оксана Кухар зазначила: залишати останки не похованими не могли.
«Мама ще тоді казала: „Якщо він живий, він знає, де його хата, і він повернеться“. Я не можу дозволити, якщо це дійсно він, щоб його кістки поховали десь у Харкові. Зустріч героя, прощання — все було, як у всіх героїв. Зустрічали багато, на колінах, родичі, однокласники», — розповіла староста.
Олексій Паламарчук