У Дніпрі лікарі борються за життя фермера Віктора. Чоловік зазнав важких опіків, переломів і втратив зір від удару російського дрона. Щойно опам’ятавшись у реанімації, він не просив ліків, а турбувався про тварин. За 150 км, у прифронтовому селі, без догляду залишилися дві корови та троє телят.
Напад на цивільного
Того дня Віктор їхав ґрунтовою дорогою Синельниківського району з молоком до крамниці. Цей край щодня потерпає від російських КАБів і дронів.
Віктор, постраждалий: «Чую такий вибух. Повністю обличчя в крові. І я бачу, що горить машина. Я відкрив насилу дверки і виліз, бо горіти вже почала. І поповз до кущів, а вони літають коло машини!»
З пораненими руками без пальців і закривавленим обличчям він проповз до головної дороги. Замерзаючи, кликав на допомогу. Військові, що проїжджали, забрали його та доставили до лікарні.
Турбота про худобу та шлях одужання
Стан був критичним: кілька операцій, переливання понад трьох літрів крові. Та перші слова після анестезії вразили медиків.
Лікар-реаніматолог: «Одне повторює: хто буде дивитися за моїми корівками? У нього їх дві, троє телят. І турбувався, щоб їх обов’язково нагодували. Ми дзвонили сусідам по тих телефонах, які він давав, але, мабуть, через травму якісь цифри він казав неправильно. Аж через добу знайшовся син».
Село відрізане від світу, зв’язок — рідкість. Контакт із сином заспокоїв Віктора.
Віктор: «Зірка і Майка. Дві корови і троє телят. У нас і зв’язку в селі нема, рідко буває. Аж поки додзвонилися до сина… Зараз спокійніше».
Переконавшись, що худобу нагодував син, фермер подумав про себе. Попереду — понад десять операцій. Лікарі сподіваються частково відновити зір. Така воля до життя та турбота про тварин — найкращі ліки. Віктор вірить: повернеться до Зірки й Майки.
Олексій Паламарчук