Один вид котячих обрав річки, водно-болотні угіддя та мангрові зарості своїм домом. Кіт-рибалка освоїв водне середовище, здобувши назву завдяки вмінню плавати на великі відстані та переслідувати здобич під водою.
Він трохи більший за домашню кішку і розвинув особливості для життя у воді: щільну статуру, короткі ноги, короткий хвіст і напівперетинчасті передні лапи. Двошарова шерсть допомагає у воді – густий підшерсток тримає тепло і сухість, а верхній шар додає плямистий малюнок.
Його звуки унікальні: хихикання, полоскання, гавкіт чи крекання, подібне до качиного. Можливо, ці коти запозичують навички від водоплавних сусідів.
Середовище проживання та раціон
Кіт-рибалка (Prionailurus viverrinus) – напівводна дика кішка з Південної та Південно-Східної Азії. Він мешкає на Шрі-Ланці, в Бангладеш, Західній Бенгалії в Індії та в поясі Тераї-Дуар у передгір’ях Гімалаїв в Індії й Непалі.
Близько трьох чвертей раціону становить риба, але коти також полюють на молюсків, птахів, земноводних, дрібних рептилій, гризунів і зрідка на дитинчат.
Хоча тигри, леви та пантери іноді пірнають, коти-рибалки – справжні фахівці водно-болотних угідь Азії. Вони вправно плавають, долають відстані під водою і пірнають за здобиччю.
Ці коти не обмежуються водою. Дослідження 2024 року виявило, що вони лазять по деревах на висоту до 8 метрів, щоб розоряти гнізда водоплавних птахів і поїдати пташенят. Таке полювання стає альтернативою в сезон дощів, коли мусони ускладнюють риболовлю.
Загрози зникнення
Через залежність від води коти-рибалки вразливі до втрати водно-болотних угідь, боліт і мангрових лісів. У Червоному списку МСОП вид класифікується як “вразливий”, з тенденцією до скорочення популяції.
Вони конфліктують з людьми як ненажерливі хижаки, що полюють на рибу та птахів. Місцеві спільноти, залежні від цих ресурсів, часто виганяють або знищують котів. Мунтасір Акаш, доцент Університету Дакки в Бангладеш, зазначив:
“Моніторинг повідомлень у ЗМІ про конфлікти між людьми і котами-рибалками показує, що кожні два тижні в країні відбувається новий конфлікт. Тому зусилля з їх збереження мають бути пріоритетними, а всі варіанти ефективного пом’якшення наслідків мають бути науково оцінені. Стабільна популяція колоній водно-болотних птахів може стати вигідним варіантом для водно-болотних угідь, котів-рибалок і місцевого населення”.
Олексій Паламарчук