М240 міномет, або 240-мм міномет М-240, став одним із найпотужніших буксированих мінометів у світі завдяки здатності запускати фугасні міни вагою понад 130 кілограмів на відстань до 9,65 кілометра. Ця система, розроблена в СРСР після Другої світової війни, поєднує руйнівну силу з відносною мобільністю для свого класу, хоча й вимагає значних зусиль розрахунку з 11 осіб.
Завдяки казнозарядній конструкції та спеціальним боєприпасам, включно з активно-реактивними та керованими мінами, м240 міномет ефективно уражав укріплені позиції в Афганістані, Сирії та інших конфліктах. Сьогодні кілька таких рідкісних систем, ймовірно зі складів зберігання, використовують українські підрозділи, зокрема бійці 3-ї окремої штурмової бригади, для завдання нищівних ударів по російських оборонних рубежах.
Система демонструє, як важка артилерія радянського зразка продовжує відігравати роль у сучасній війні, де масований вогонь по фортифікаціях залишається ключовим фактором прориву оборони.
Історія створення та еволюції м240 міномет
Розробка м240 міномет розпочалася в січні 1944 року в Коломенському спеціальному конструкторському бюро Головного артилерійського управління під керівництвом Бориса Івановича Шавиріна. Інженери шукали спосіб посилити вогневу потужність піхотних підрозділів проти глибоко ешелонованих укріплень, де звичайні 120-мм міномети вже не справлялися з бетонними дотами та багатошаровими траншеями.
Дослідний зразок пройшов заводські випробування ще під час війни, але повноцінні державні тести відновили лише в 1947–1949 роках. У 1950 році систему офіційно прийняли на озброєння під індексом 52-М-864. Серійне виробництво розгорнули на заводі №75 у Юрзі з 1951 по 1958 рік — усього зібрали 329 одиниць.
На відміну від класичних дульнозарядних мінометів, м240 отримав казнозарядну схему з поршневим затвором. Це рішення дозволило безпечно працювати з надважкими боєприпасами, які просто неможливо було б закидати в ствол на висоті. Ствол опускається в горизонтальне положення, відкривається затвор, і п’ятеро бійців за допомогою спеціального лотка та захваток досилають міну. Після цього ствол піднімається, затвор закривається — і система готова до пострілу. Така механіка робить процес передбачуванішим і менш ризикованим для розрахунку.
Технічні характеристики м240 міномет та принцип роботи
М240 міномет — це жорстка гладкоствольна система без класичних противідкатних пристроїв гідравлічного типу. Сила відбою (близько 4300 кН) передається безпосередньо через масивну опорну плиту на ґрунт. Для стійкості плиту часто обкладають мішками з землею або камінням.
Основні параметри виглядають так:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Калібр | 240 мм |
| Вага в бойовому положенні | 3610 кг |
| Вага в похідному положенні | 4230 кг |
| Довжина ствола | 5340 мм |
| Розрахунок | 11 осіб (іноді 9) |
| Швидкострільність | 1 постріл за хвилину |
| Дальність стрільби (стандартна міна Ф-864) | 800–9650 м |
| Дальність з активно-реактивною міною 3Ф2 | до 19 690 м |
| Час переведення в бойове положення | 20–25 хвилин |
| Максимальна швидкість буксирування | 40 км/год |
Інформація базується на даних з сайту Вікіпедія та військових архівів.
Приціл панорамний МП-46 дозволяє вести вогонь як з закритих позицій, так і з напівзакритих. Ствол гойдається на цапфах, а врівноважуючий механізм пружинного типу полегшує підйом після заряджання. Для перевезення використовують артилерійські тягачі типу АТ-Л або АТ-С — система буксирується стволом уперед.
Боєприпаси м240 міномет: від фугасних до керованих
Основний боєприпас — уламково-фугасна міна Ф-864 (або 53-Ф-864) масою 130,7 кг і довжиною 1536 мм. Вона містить близько 32 кг вибухової речовини. При влучанні в польові укріплення або легкі бетонні споруди ефект порівнюють з вибухом невеликого авіабомби.
Для збільшення дальності застосовували активно-реактивну міну 3Ф2 масою до 228 кг — дальність сягала майже 20 кілометрів. У 1980-х з’явився лазерний керований снаряд 3Ф5 «Смельчак» комплексу 1К113. Наведення здійснювалося з наземного лазерного цілевказівника на відстані до 5–10 км. В Афганістані такі міни дозволяли знищувати добре захищені печери та доти буквально одним-двома пострілами.
Існували також касетні варіанти з бойовими елементами та навіть тактична ядерна міна 3БВ4 потужністю близько 2 кілотонн. Остання, на щастя, ніколи не застосовувалася в реальних боях.
Бойове застосування м240 міномет у минулих війнах
Перше реальне бойове хрещення м240 міномет отримав у 1985 році в Афганістані. Розрахунки 1074-го артилерійського батальйону 108-ї мотострілецької дивізії використовували його в Панджшерській операції. Важкі міни пробивали стіни, де 122-мм гаубиці безсилі. Кілька точних пострілів — і укріплення моджахедів перетворювалися на руїни за 12–15 хвилин.
У війні Судного дня 1973 року сирійські та єгипетські розрахунки застосовували міномети проти ізраїльських позицій на Голанах та Суецькому каналі. Ізраїльтяни прозвали їх «Голіафами» — за розмір і руйнівну силу. У Сирії під час громадянської війни урядові війська використовували міномети в Хомсі та околицях Дамаска, іноді з касетними боєприпасами.
м240 міномет в українській армії: повернення раритету на фронт
Вперше про застосування м240 міномет українськими силами стало відомо у вересні 2022 року. Спочатку систему використовували підрозділи морської піхоти — зокрема 64-й гаубичний дивізіон 406-ї артилерійської бригади на підтримку 35-ї бригади. Пізніше, у 2025 році, яскраві відео стрільб оприлюднила 3-тя окрема штурмова бригада.
Сьогодні в ЗСУ є кілька таких мінометів. Їх походження досі частково загадкове — ймовірно, це запаси зі складів зберігання або навчальних закладів. Деякі експерти припускають зв’язок з румунськими поставками 1970-х, хоча точних підтверджень немає. Музейний екземпляр з Києва на фронт не вирушав.
Для українських артилеристів м240 міномет став інструментом боротьби з глибокими фортифікаціями противника. Один постріл такої міни здатен зруйнувати кілька шарів окопів або пошкодити техніку в укритті. Заряджання залишається трудомістким: п’ятеро бійців піднімають 130-кілограмову міну, інші страхують і координують дії. Але результат того вартий — ворог отримує удар, порівнянний з авіаційним.
Цікаві факти про м240 міномет
- Надзвичайна рідкість: за весь час виробництва виготовили лише 329 одиниць. Сьогодні в строю їх залишилося зовсім небагато — це справжні музейні експонати, що повернулися до бою.
- Перша «розумна» міна: саме з м240 міномет в Афганістані 1985 року вперше в реальних умовах застосували лазерний керований снаряд «Смельчак». Один-два влучні постріли — і багатошарові укріплення припиняли існування.
- «Голіафи» на Голанах: під час війни Судного дня ізраїльські солдати дали міномету прізвисько «Голіаф» через його розмір і здатність руйнувати спостережні пункти на значній відстані.
- Рекордна вага боєприпасу: стандартна міна Ф-864 важить 130,7 кг — це більше, ніж вага дорослої людини. Для її заряджання потрібна злагоджена робота п’яти бійців і спеціальний візок з лотком.
- Ядерний варіант: теоретично міномет міг стріляти тактичною ядерною міною 3БВ4 потужністю близько 2 кілотонн. На щастя, ця можливість ніколи не реалізовувалася в бою.
- Зв’язок із «Тюльпаном»: самохідний міномет 2С4 «Тюльпан» використовує модифіковану версію ствола м240 (індекс 2Б8). Таким чином, буксирований варіант став «батьком» однієї з найпотужніших самохідних систем СРСР.
Сьогодні м240 міномет нагадує про те, як інженерна думка середини XX століття досі здатна впливати на хід сучасних битв. Його масивний ствол, спрямований у небо, і гуркіт пострілів продовжують символізувати силу, що ламає найміцніші оборонні рубежі. Артилеристи, які працюють з цією системою, добре знають: один точний постріл важкої міни може змінити розклад сил на цілій ділянці фронту.
Церковний Юрій