Міжнародна група вчених висунула революційну гіпотезу «спочатку гелі». Вона пояснює, як виникло перше життя на ранній Землі. Замість води біомолекули формувалися всередині захисної липкої маси.
Про це повідомляє джерело.
Зародження життя до клітин
Дослідники припускають: життя з’явилося задовго до клітин — у грудці липкої речовини на поверхні каменя. Напівтверда гелеподібна матриця нагадує сучасні бактеріальні біоплівки на камінні, у водоймах чи зубному нальоті.
Такий гель створював ідеальні умови для життя не лише на Землі, а й потенційно на інших планетах. Традиційні теорії акцентують воду, але стикаються з проблемами: як прості молекули океанів утворили РНК чи ДНК? Гель розв’язує ці бар’єри.
Переваги гелевої матриці
«Хоча багато теорій зосереджені на функціях біомолекул і біополімерів, наша теорія натомість враховує роль гелів у походженні життя», — зазначає астробіолог з Університету Хіросіми Тоні Цзя.
Гель утримував молекули, організовував їх у стабільні структури. Рання Земля була ворожою: ультрафіолет руйнував усе, температура коливалася. Гелі захищали процеси до появи клітинних мембран.
Гіпотезу запропонували 2005 року, нині розширили. «Тут ми викладаємо підхід „спочатку гелі“, який передбачає, що раннє життя могло виникнути в гелевих матрицях, прикріплених до поверхонь. Такі передбіотичні гелі могли дозволити примітивним хімічним системам подолати ключові бар’єри передбіотичної хімії завдяки концентрації молекул, вибірковому утриманню, підвищенню ефективності реакцій і буферуванню середовища», — пишуть автори.
У гелях зародився метаболізм: обмін електронами. Світло — ультрафіолет, видиме, інфрачервоне — давало енергію, як у фотосинтезі. Гель концентрував нуклеотиди й амінокислоти, сприяв утворенню полімерів замість розпаду.
Теорія змінює пошук позаземного життя: звертати увагу на гелеподібні структури.
Олексій Паламарчук