Знімальна група стала свідками складної місії з порятунку важкопораненого військового на лінії бойового зіткнення. Операція пройшла від планування в секретному приміщенні на Донеччині до успішного завершення. Єдиною надією на вивезення бійця в критичному стані виявився наземний роботизований комплекс «Мауль».
Ризики планування та небезпечний маршрут
Евакуаційний автомобіль не міг дістатися позиції. Раніше під’їзд був можливий за кілометр, а зараз небезпечно навіть за десять. Пілот Богдан, який цього місяця виконав шість місій, керував комплексом з мінімальною інформацією про маршрут.
«У нас є 300, за яким потрібно поїхати в точку, інформація до якої, обльотів, і всього в нас мінімально. Ми по маршруту не знаємо, де точно знаходяться міни», – розповів Богдан.
Командир батальйону Асан підкреслив, що НРК проїжджає повз ворога. «Може бути ворожі підрозділи піхотні, які можуть прорвати якісь моменти… Людина жде, її потрібно витягти, її по-любому потрібно витягти».
Операцію почали на світанку, чекаючи перезмінки російських дронів, щоб під’їхати максимально близько до пораненого.
Шлях крізь темряву та розповідь врятованого
О 3:46 ранку Богдан взяв пульт, і місія стартувала. Комплекс «Мауль» на базі квадроцикла долав польові дороги, лісосмуги та бездоріжжя. Команда стежила за екраном, а командир рахував шлях: 15 відсотків від загального маршруту.
Дорогою в один бік НРК подолав шлях за годину сорок сім хвилин без значних ушкоджень. «Десь просто польова дорога стала трохи тяжкою для переїзду, але в цілому для нашого НРК вона посильна», – прокоментував командир.
На місці настав небезпечний етап – завантаження. У небі помітили прольоти ворожих FPV-дронів. «Їх було видно. І, скоріш за все, вони просто нас не помітили. Слава Богу, пролетів», – розповів військовий.
Врятований боєць з позивним «Урал» виявився Юрком. Він пробув на позиції 17 днів, п’ять з яких – з пораненнями. Медики Ляля та Біолог відзначили його стійкість: «Він сказав, що вивезіть мене куди хочете і як хочете, але найголовніше вивезіть мене звідси і в принципі більше нічого. Це в принципі найкращий пацієнт, що у нас був. Він все потерпів, все стиснувши зуби терпів, не жалувався».
Юрко сам фіксував переламану ногу підручними засобами: використав ніжки від стільчика та дерев’яшку. У шпиталі він поділився: «Перші поранення було в п’ятницю з 4 до 5 години. Друге поранення було в неділю. Мені сказали, що зі мною роботи приїхали. Я не зрозумів, що воно таке. Їхати доволі непогано. А так доволі комфортно і можна. Коли вона приїхала, то я зрозумів, що це хороша техніка, що вона можна вивезти до людей».
Медики оцінили стан Юрка як середньої важкості: задавнений перелом правої гомілки, лівого передпліччя, численні забої та садна. Вони запевнили, що він точно житиме. Своєю історією Юрко показав, як наземні комплекси рятують життя в умовах війни.