Шахеди: іранські дрони-камікадзе, які щодня атакують Україну

Шахеди — це іранські дрони-камікадзе типу Shahed-136, які Росія з вересня 2022 року перетворила на один із головних інструментів війни на виснаження проти України. Проста дельтаподібна конструкція, поршневий двигун і здатність долати до двох тисяч кілометрів роблять їх дешевою альтернативою крилатим ракетам, яку можна випускати сотнями за ніч.

Попри те, що українська протиповітряна оборона регулярно збиває 80–90 % цих апаратів, десятки бойових частин щомісяця прориваються до цілей — електростанцій, житлових кварталів, залізничних вузлів. Це створює постійний тиск на енергосистему, цивільне населення та ресурси захисту.

За чотири роки війни шахеди еволюціонували від відносно примітивних літальних апаратів до систем із покращеною стійкістю до перешкод, важчими бойовими частинами до 90 кг і навіть елементами дистанційного керування в реальному часі через Starlink. Росія налагодила їхнє масове виробництво на заводі в Алабуга, випускаючи тисячі одиниць щомісяця разом із дешевими імітаціями.

Іранський проєкт, що став символом сучасної війни на виснаження

Концепцію дрона-камікадзе великої дальності розробили в Ірані на початку 2020-х у компанії HESA під егідою Корпусу вартових ісламської революції. Shahed-136 — це літальний апарат одноразового використання, який летить за попередньо закладеними координатами і підривається при зіткненні з ціллю. Його не треба повертати — він сам стає зброєю.

Росія почала отримувати іранські шахеди вже влітку 2022 року, а з вересня того ж року — активно застосовувати проти України. Перше підтверджене збиття відбулося 12 вересня 2022 року біля Куп’янська. Росіяни відразу перейменували апарат на «Герань-2», щоб приховати іранське походження, і швидко почали локалізувати виробництво.

До 2023 року поставки з Ірану замінили на власне складання в Особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані. Це дозволило Росії наростити темпи й зменшити залежність від зовнішніх постачань. Сьогодні шахеди — не просто зброя, а символ того, як дешева технологія може роками тримати в напрузі цілу країну.

Як влаштований шахед: простота, що вбиває

Базова модель Shahed-136 / Geran-2 виглядає непримітно: дельтаподібне крило, фюзеляж, що плавно переходить у крила, штовхаючий гвинт ззаду. Довжина — 3,5 метра, розмах крил — 2,5 метра, стартова маса — близько 200 кг.

Двигун — поршневий Mado MD-550 потужністю близько 50 к.с. (російська копія німецького Limbach L550). Він забезпечує крейсерську швидкість 150–185 км/год і тривалість польоту до 11–12 годин. Бойова частина спочатку важила 40–50 кг, пізніше російські інженери довели її до 90 кг, додавши термобаричні, осколково-фугасні та запалювальні елементи.

Навігація — інерційна система плюс супутникові сигнали GPS/GLONASS. З часом додали стійкі до перешкод антени CRPA, модеми стільникового зв’язку та, з січня 2026 року, термінали Starlink. Це дозволило операторам частково керувати дроном у польоті й навіть перенацілювати його на рухомі об’єкти — наприклад, потяги.

Запуск відбувається з мобільних вантажівок: зазвичай п’ять дронів на одній пусковій установці з ракетним прискорювачем для старту. Конструкція настільки проста, що її можна збирати на конвеєрі з відносно недорогих компонентів, багато з яких — китайського походження.

Дані узагальнені з відкритих джерел та оцінок українських і західних аналітичних центрів.

Від «мопеда смерті» до «розумного» дрона: еволюція за чотири роки

Спочатку шахеди були відносно простими апаратами з фіксованим маршрутом. Їх легко збивати на підході, якщо вчасно виявити. Росіяни швидко почали вдосконалювати модель. З 2024–2025 років з’явилися дрони з важчими бойовими частинами, кращою стійкістю до радіоелектронної боротьби та елементами зворотного зв’язку.

Деякі екземпляри отримали відеокамери та модеми для передачі телеметрії. З січня 2026 року зафіксовано застосування Starlink — це дозволило операторам бачити картинку з борту й перенацілювати дрон уже в повітрі. В експериментальних серіях з’явилися навіть варіанти, що несуть на собі переносні зенітні комплекси або ракети класу «повітря-повітря», щоб відбиватися від українських перехоплювачів.

Паралельно розвиваються реактивні версії (Geran-3 / Shahed-238) зі швидкістю понад 500 км/год і більші Geran-5, які можна запускати з літаків Су-25. Дешеві імітаційні дрони типу «Гербера» та «Італмас» використовують як «масаж» для виснаження української ППО перед основною хвилею.

Конвеєр в Алабуга: як Росія налагодила промислове виробництво шахедів

Головний центр виробництва — Особлива економічна зона «Алабуга» в Татарстані. Завод почав роботу 2023 року за ліцензійною угодою з Іраном. Спочатку темпи були скромними — 7–10 дронів на добу. До весни 2025 року вони зросли до 170 одиниць на день тільки по ударних моделях.

Загальна оцінка виробництва шахедів і супутніх типів у 2025–2026 роках — 3000–4000+ одиниць на місяць, включаючи імітаційні дрони. Деякі джерела називають ще вищі цифри — до 404 дронів різних типів щодня. Ціна одного апарата для Росії впала з приблизно 200 тисяч доларів у 2022 році до 30–80 тисяч у 2025–2026.

Росія активно локалізувала компоненти, хоча багато електроніки та двигунів усе ще надходить з Китаю. Виробництво розширюється: будують нові цехи, залучають додаткову робочу силу. Це дозволяє Росії підтримувати високу інтенсивність атак навіть при втраті значної частини дронів.

Нічні хвилі терору: як шахеди б’ють по Україні в 2026 році

Типова атака виглядає так: спочатку летять імітаційні дрони, щоб змусити українську ППО витратити боєкомплект і увагу. Потім — основна хвиля шахедів, іноді змішана з крилатими та балістичними ракетами. Запуски відбуваються з території Росії, окупованих територій та акваторії Чорного моря.

У 2026 році фіксуються атаки по 200–400+ дронів за ніч. Багато з них націлені на енергетичну інфраструктуру — трансформаторні підстанції, теплоелектростанції, лінії електропередач. Інші б’ють по житлових районах, складах, транспортних вузлах. Звуковий супровід — характерне гучне «брррр» поршневого двигуна, чутне за кілька кілометрів. Воно перетворює кожну нічну тривогу на психологічну тортуру.

Навіть при високому відсотку збиття десятки бойових частин досягають цілей. Це призводить до відключень світла, пошкоджень будинків, загибелі та поранень цивільних. Шахеди стали інструментом не тільки фізичного, а й морального виснаження.

Українська відповідь: як дешеві перехоплювачі зупиняють дорогу зброю

Україна не покладається лише на дорогі зенітні ракети. Основний прорив — масове застосування дронів-перехоплювачів. FPV-дрони та спеціалізовані перехоплювачі, вартість яких у рази менша за шахед, стали відповіддю на масові атаки. За деякими оцінками, саме вони забезпечують до 70 % збиттів шахедів у певні періоди 2026 року.

Працюють також мобільні вогневі групи на Gepard, зенітних установках, крупнокаліберних кулеметах і переносних зенітних комплексах. Додається радіоелектронна боротьба — глушіння та підміна сигналів GPS. Акустичні датчики та мобільні застосунки допомагають швидко виявляти дрони.

Українські інженери постійно вдосконалюють тактику: комбінують засоби, навчають операторів, аналізують уламки збитих апаратів, щоб розуміти нові модифікації. Це класичний приклад асиметричної відповіді: дешева масова технологія проти дешевої масової загрози.

Шахеди продовжують змінюватися, як і способи боротьби з ними. Кожна нова модифікація змушує українську оборону швидко адаптуватися, а кожна успішна українська інновація — штовхає Росію до нових технічних рішень. Це технологічна гонка, де дешевизна одного боку зустрічається з винахідливістю іншого, і кінець цієї історії ще далеко попереду.