Україна продовжує посилювати свій авіаційний парк. Президент Володимир Зеленський заявив про плани створити флот з 250 сучасних винищувачів. Водночас поточні виклики війни вимагають уваги до інших типів літаків, які можуть ефективно протидіяти російським дронам “Шахед”.
Серед можливих варіантів – бразильські штурмовики EMB 314 Super Tucano. Україна цікавилася ними ще до повномасштабного вторгнення. У 2019 році тодішній президент Бразилії Жаїр Болсонару повідомляв, що Київ планує придбати ці літаки, але угода не відбулася.
Про користь бразильських літаків у сучасній війні, їхні переваги над винищувачами та шанси на отримання для України розповів авіаексперт Валерій Романенко, провідний науковий співробітник Державного музею авіації.
Чи корисний Super Tucano для України?
Для початку розберемося, що це за літак. У нього непоганий турбогвинтовий двигун. Обладнання приблизно як у винищувачів, є дисплей тактичної обстановки, можна повісити радар. Треба розуміти, що головна вимога військових – це цілодобовість, використання літака 24/7. Тому для цього йому під крило можна повісити радар, і така можливість буде. Саме під крило, бо турбогвинтовий двигун і гвинт можуть погіршувати огляд радіолокаційних променів.
І хоч ця машина проєктувалася як штурмовик, але по факту ці якості нам не потрібні. У нього там чотири підвіски, на одній може бути радар. На ще дві можна повісити крупнокаліберні кулемети. Тим паче вже є виробники, які могли б постачати нам кулеметні контейнери, які можна підвісити під цей літак.
Загалом ці машини доволі компактні. Вони по ціні приблизно утричі дешевші за винищувачі. А у своїх швидкісних характеристиках – це літаки підвищеної льотної підготовки. Тому їх не треба буде опановувати роками. Це той випадок, коли вистачить для опанування літака трьох місяців.
Літак двомісний. Пілот може управляти літаком, а оператор допомогати з наведенням на ціль. Є приціл оптичний, радар лише для виявлення. Можлива підвіска оптоелектронної системи, тобто якщо умови дозволяють, можна не вмикати радар, адже він виявляє ці літаки. Це важливо біля фронту, де радіоелектрична розвідка росіян відразу виявить, що тут працюють наші літаки-перехоплювачі.
Ці літаки корисні саме зараз. Адже на початку повномасштабної війни у 2022 році, коли зʼявилися перша ідея закупити ці літаки, у нас було достатньо ракет, а “Шахедів” було значно менше, ніж зараз. Ми використовували ці ракети по всіх “Шахедах”. І поява цього літака тоді сприймалася негативно саме Повітряними Силами.
Причина тут проста. Повітряні Сили негативно сприймають все, що знаходиться у зоні ураження зенітно-ракетних комплексів, бо може відбутися дружній вогонь. ЗРК може десь стояти у режимі автоматичного пуску в разі появи цілі.
Але зараз авіація активно бере участь у збитті “Шахедів”. Зокрема, гелікоптери армійської авіації, які показують одні з найкращих результатів. На деяких бортах по пів сотні відміток про збиття й більше. Але у гелікоптерів максимальна швидкість – це 320-330 кілометрів на годину. За ніч він вполює 2-3 “Шахеди”. А такий літак зі швидкістю в 600 кілометрів – зібʼє один “Шахед” і його оперативно можна перекинути й навести на іншу ціль.
Переваги над винищувачами та перспективи
Його максимальна швидкість (600 км) достатня, щоб піймати не один “Шахед” за ніч. І що більш важливо, цей літак здатен триматися у повітрі на швидкості, яка трохи більша за швидкість “Шахеда”. Це основна перевага “Супер Тукано” над винищувачем в цьому плані. Річ у тім, що винищувач не може триматися у повітрі на швидкості “Шахеда”. А Super Tucano впевнено тримається у повітрі на швидкості 400 кілометрів на годину. А “Шахед” летить зі швидкістю 185-200, не більше. Тому такі літаки зручні для знищення “Шахедів”.
Загалом нам було б добре сформувати хоча б ескадрилью таких літаків. Для того, щоб вони могли працювати по “Шахедах” біля лінії фронту і прикривати прифронтові міста. Вони можуть впевнено працювати на малих висотах, де летять “Шахеди”.
Але тут важливо розуміти, що їхня ефективність залежатиме від висоти польоту “Шахеду”. Якщо росіяни пускатимуть на малих висотах – ці літаки будуть здатні перехоплювати їх біля прифронтових міст. Або виходити в море і перехоплювати їх біля узбережжя. Якщо “Шахеди” випускають на висоті 3000 метрів, як це відбувається останнім часом, то ці літаки вже будуть більш корисні в глибині – біля фронту їм не буде чого робити, бо їх там позбивають.
Насправді, тут питання лише у грошах. Якщо ми будемо готові платити – нам усе передадуть. Тим паче замовити ці літаки може хтось з країн “Коаліції охочих”, умовна Велика Британія, і передати Україні. Тоді Бразилія не продаватиме ці літаки напряму Україні.
Ба більше, хоч конструкція цього літака й бразильська, і випускають їх у Бразилії, однак створені вони на базі літака не бразильського. Це ліцензійний виріб іншої країни. Тому проблем з покупкою не повинно бути. Але якщо на це будуть гроші…
Валерій Романенко – авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету (НАУ). Він спеціалізується на історії авіації, сучасних авіаційних технологіях та питаннях протиповітряної оборони.
Як науковець і музейний співробітник, Валерій Романенко бере участь у круглих столах та публічних заходах НАУ, готує доповіді з історії авіабудування та просвітницькі матеріали про видатних конструкторів.
Завдяки поєднанню наукової, експертної та просвітницької діяльності, Валерій Романенко є одним із найпомітніших українських фахівців у сфері авіації, до якого часто звертаються журналісти та громадські організації за поясненням складних питань безпеки та технологій.
Церковний Юрій