Взимку мало хто виходить надвір без куртки, рукавичок чи шапки. Остання слугує не лише стильним аксесуаром, а й живить популярний міф: нібито через голову тіло втрачає найбільше тепла.
Звідки взявся міф
Цей стереотип сформувався у 1970-х роках під час армійських експериментів у США. Добровольців повністю одягали в арктичні костюми, оголюючи лише голову. Результати логічні: значні втрати тепла припадали саме на відкриту ділянку. Звідси рекомендація — завжди носити шапку. Міф закріпився, ніби голова “випромінює” 40–50% тепла.
Сучасні дані спростовують твердження
Реальність інша. Втрати тепла пропорційні площі оголеної шкіри. У дорослої людини голова становить близько 7% поверхні тіла, тож і втрачає стільки ж — 7–10%. Дослідження холодової витривалості плавців підтверджують: череп не розсіює тепло непропорційно. Це просто відкрита шкіра.
Шапка все ж варта уваги. Шкіра голови й обличчя бідна на жир, натомість багата судинами. Вона чутлива до морозу. Шапка дарує комфорт, подібно до рукавичок чи шарфа.
Виняток — новонароджені. У немовлят голова займає більшу частину тіла. Шапочка зменшує втрати тепла на 75% і споживання кисню на 85%. Та в теплій кімнаті чи при контакті “шкіра до шкіри” користь менша. Надмірне утеплення загрожує перегрівом.
Отже, голова — не “теплова труба”. Але в повсякденні вона часто лишається непокритою. Шапка просто допомагає тримати тепло ефективно.
