Погіршення відносин між Києвом і Варшавою вже впливає на повсякденне життя українців, які проживають у Польщі. Зміни стали помітними задовго до нинішньої кризи. Парламентські вибори 2023 року показали, що антиукраїнська риторика партії «Конфедерація» привабила виборців і спонукала інших популістів до жорсткіших заяв. Це особливо проявилося під час президентських виборів 2025 року.
У змаганні за антиукраїнські ідеї лідирує прокремлівська «Конфедерація Польської корони» Гжегожа Брауна, однак участь беруть усі — від «Права і справедливості» через Польську селянську партію до «Громадянської коаліції». Уряд Дональда Туска реагує обмеженням доступу частини українців до публічних послуг і соціальних виплат. Кампанія депортацій навіть за адміністративні порушення, спрямована переважно на українців, руйнує відчуття безпеки тих, хто знайшов у Польщі прихисток від війни.
Стратегії подолання напруги
Дослідження «Ми тут не вдома. Українські мігранти та біженці про стосунки з поляками», проведене авторами у квітні-травні 2026 року на замовлення джерела, базувалося на інтерв’ю з українцями в Польщі. Більшість респондентів відповідають очікуванням поляків щодо роботи, поваги до закону та сплати податків, однак цього недостатньо для повного схвалення. Зміни правил допомоги «800+» з жовтня 2025 року та вето Кароля Навроцького посилили охолодження стосунків.
Українці застосовують кілька стратегій: вихід із публічного простору та самоцензуру мови, когнітивну дистанцію, уникнення польських новин онлайн, активну громадську діяльність і витіснення — модель «усе гаразд», коли заперечують проблеми, а потім описують конкретні інциденти. Найглибша стратегія — витіснення — захищає від безсилля, але закриває можливість говорити про кривду.
Станом на середину 2026 року польсько-українські зв’язки залишаються транзакційними: робота, магазин, школа. Емоційно глибший рівень — визнання та належність — лишається недоступним для людей з іншим акцентом. Це реальність, у якій можна функціонувати, але не та, яку зазвичай називають «домом».
Автори: Олена Бабакова, журналістка, дослідниця міграційних процесів (Варшава, Польща); Пшемислав Садура, професор Варшавського університету.
Церковний Юрій