Наша рідна галактика, Чумацький Шлях, формувалася протягом 13,6 мільярда років, щоб набути своєї величної спіральної форми. Тому вчені були приголомшені, коли зазирнули в далеке минуле Всесвіту і побачили там майже точну, хоч і меншу, копію нашого зоряного дому. Ця знахідка змушує науковців переписувати підручники з астрономії, адже згідно з чинними теоріями, такий об’єкт просто не міг встигнути сформуватися так швидко.
Про це повідомляє джерело з посиланням на дослідження в журналі Astronomy & Astrophysics.
«Алакнанда»: впорядкована краса серед хаосу
Зазвичай галактики в ранньому Всесвіті нагадують безформні ляпки або хаотичні скупчення газу та зірок. Але об’єкт, знайдений індійськими астрономами Раші Джайн та Йогешем Вададекаром, виглядає напрочуд охайно та впорядковано. Галактику назвали Алакнанда — на честь гімалайської річки, яка є другою притокою Ганга, що протікає поряд з Мандакіні. Мандакіні також є назвою Чумацького Шляху на хінді, тому ця назва дуже підходить для нововиявленої галактики.
Вона існувала вже через 1,5 мільярда років після Великого вибуху. Попри такий дитячий за космічними мірками вік, Алакнанда вже має чітке ядро і два розкішні спіральні рукави. Хоча її діаметр становить лише 30 000 світлових років (що втричі менше за Чумацький Шлях), її структура свідчить про зрілість, яку раніше приписували виключно об’єктам, що еволюціонували значно довше. Це означає, що процеси впорядкування в космосі можуть відбуватися значно ефективніше, ніж ми думали.
Шалені темпи народження зірок
Алакнанда не просто гарна, вона ще й надзвичайно продуктивна. Вчені підрахували, що ця галактика перебуває в фазі інтенсивного зореутворення. Вона народжує нові світила в 20 разів швидше, ніж наш Чумацький Шлях сьогодні — близько 63 сонячних мас щороку.
Моделювання показало, що половина всіх її зірок сформувалася за неймовірно короткий термін — лише 200 мільйонів років. Те, як цій галактиці вдалося так швидко накопичити матерію (еквівалент 16 мільярдів Сонць) і організувати її в ідеальний диск, залишається загадкою. Це відкриття змушує астрономів переглянути теорії про те, як саме газ перетворюється на величні спіральні структури.
Олексій Паламарчук