Президент України Володимир Зеленський наголосив: «Ніхто й ніколи не буде наказувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати». Голова Офісу президента Кирило Буданов підтримав цю позицію, заявивши, що більше ніхто не диктуватиме українцям, яких героїв шанувати, які свята відзначати чи яку історію вивчати.
Польські вимоги та історичні претензії
Польський міністр Владислав Косиняк-Камиш заявив: «Не можна в ЄС ставити на п’єдестал тих, хто руйнує європейську співпрацю. З Бандерою Україна не вступить до Європейського Союзу». Лідер партії «Право та справедливість» Ярослав Качинський додав: «Україна не може бути прийнята до Європейського Союзу, якщо вона повністю не відмовиться від курсу, обраного сьогодні».
Загострення відносин між Києвом та Варшавою змушує серйозно ставитися до польських заяв. Країни-члени ЄС мають важелі тиску на кандидатів, як це сталося з Північною Македонією, яка змінила назву на вимогу Греції. Однак Україна — не Македонія, а історичні претензії Варшави — не єдина перешкода.
Ніхто не готовий надати повноцінне членство лише за військові заслуги. Від України очікують реформ, але за пів року річний план виконано лише на 15%. До того ж вступ неможливий, доки триває війна, а ознак деескалації немає.
Наративи та вибір України
Деякі українські лідери вважають, що бути воєнізованим буфером між ЄС та Росією зручніше, ніж повноцінною частиною Європи. Вони отримують європейські кошти без обмежень європейського правового поля. Якщо євроінтеграція забуксує, Києву вигідно акцентувати увагу на захисті національної ідентичності, розігруючи карту національного євроскепсису.
Тоді не Україна виявиться недостатньо хорошою для ЄС, а нинішній Євросоюз — неприйнятним для незалежної України. Багато учасників Євромайдану тепер обирають Бандеру, а не ЄС, оскільки альтернативи у вигляді російського Митного союзу вже немає. Дерусифікація набула масштабів завдяки власним зусиллям та агресії Кремля.
Звичайні громадяни, які прагнули Європи заради високих стандартів життя, частково інтегрувалися індивідуально. Інші залишилися вдома під обстрілами. Якщо зрив євроінтеграції пов’яжуть із захистом національних цінностей, опозиції буде важко критикувати владу.
Михайло Дубинянський