У Львові сталася атака на військових територіальних центрів комплектування. Службова машина була перевернута. Це сталося на дванадцятому році війни з Росією, коли органи влади не змогли запобігти таким інцидентам.
Накопичене невдоволення та провали політики
Найгірше те, що подібні події вже майже нікого не дивують. У країні, яка п’ятий рік веде повномасштабну війну, люди нападають не на ворога, а на своїх військових. Роками накопичувалися страх, недовіра, розчарування та нерозуміння ситуації. Влада роками вважала мобілізацію виключно проблемою військових. Замість чесної розмови з людьми були мовчання, суперечливі рішення та відсутність зрозумілих правил. Політики не вручали повістки, міністри не пояснювали деталей, а депутати не зустрічалися з агресією на вулицях. Усе це залишили військовим.
Держава фактично сказала: «Вам потрібні люди — ви й забезпечуйте собі мобілізацію». Потім лунали догани командирам через нестачу людей на позиціях. Військові стали обличчям усіх провалів державної політики. Люди бачать перед собою саме військового у формі та спрямовують на нього весь удар — словесний, моральний і фізичний.
Держава не створила відчуття справедливості. Одні служать із перших днів без ротацій, інші уникають служби. Одні повертаються пораненими, інші демонструють комфортне життя за кордоном. Це породжує лють, яка, не знаходячи відповіді від держави, знаходить найближчу мішень — військового ТЦК.
Напад на військового не вирішує жодної проблеми. Перевернута машина не зробить мобілізацію справедливішою. Побитий військовий не поверне людей із фронту. Спалений автомобіль не зупинить російські ракети. Такі дії лише посилюють ненависть усередині країни, яка воює за своє існування.
Якщо система мобілізації потребує змін — її потрібно змінювати. Якщо потрібна реформа ТЦК — її потрібно проводити. Якщо потрібна чесна державна політика щодо служби, ротацій, демобілізації та рекрутингу — її потрібно створювати. Поки влада мовчить і не бере політичної відповідальності, залишаючи військових сам на сам із суспільством, подібних історій буде більше. Держава втратила довіру значної частини суспільства і дозволила зробити військових громовідводом для накопиченого невдоволення. Це одна з найнебезпечніших тенденцій для країни, яка веде війну за власне існування.
Нові контракти від Міністерства оборони не стали чарівною пігулкою для наповнення війська. Навіть висока збільшена зарплата та можливість обрати місце служби не зацікавили людей, які брали участь у нападі. З усіх учасників відео ніхто не пішов наступного ранку до центрів комплектації та не підписав нові контракти.