Громадський транспорт у Радянському Союзі став невід’ємною частиною щоденного життя. Ранкові тролейбуси, заповнені школярами, дзвінкі трамваї, міжміські автобуси та електрички працювали чітко, як годинник. Навіть у віддалене село обов’язково курсував автобус. Поїздки на роботу, навчання, ринок чи дачу були доступними для всіх, а тарифи залишалися незмінними десятиліттями. Розповідаємо, скільки коштував проїзд у різних видах транспорту та хто користувався таксі.
Вартість проїзду в міському транспорті
Регулярний рух транспорту у великих містах СРСР запустили з приходом радянської влади. Спочатку ціни були нестабільними – наприклад, проїзд у метро міг коштувати 50 чи 30 копійок. Усе змінилося після грошової реформи 1961 року: тарифи зафіксували на єдиному рівні для всіх міст Союзу.
Ось скільки коштував проїзд:
- автобус – 5 копійок за поїздку;
- трамвай – 3 копійки за поїздку;
- тролейбус – 4 копійки за поїздку.
Трамвай був найдешевшим, бо його маршрут обмежували рейки. Тролейбус вирізнявся мобільністю, тому коштував дорожче. Автобус перевершував обидва, але й ціна була вищою через витрати на бензин. Там, де бракувало альтернатив, автобуси часто їздили переповненими.
Можна було купити місячний проїзний:
- на всі види транспорту – близько 6 карбованців;
- на один вид – близько 2 карбованців.
Контроль проїзду покладався на сумлінність пасажирів. Замість кондукторів стояли механічні каси: кинув монету – відірвав квиток. Проїзний показували іншим пасажирам, які виконували роль контролерів. “Зайцям” загрожував штраф у карбованець, а пізніше – до трьох.
Міжміські автобуси коштували 1,5-2 карбованці за 100 км. Таксі було доступним: посадка – 10 копійок, далі по 10-20 копійок за кілометр.
Ціни на залізницю та авіаперельоти
Залізничні квитки регулювала держава, залежно від типу вагона та відстані. Загальні вагони та плацкарт були дешевшими, купе – дорожчими. Швидкі поїзди коштували більше за звичайні.
У 70-х роках поїздка з Москви до Ленінграда в плацкарті коштувала близько 5 карбованців, у купе – 10. Маршрут “Київ-Москва” у швидкому поїзді – 8-10 карбованців у плацкарті, 14 у купе.
Авіаперельоти були дорогими. У 70-х “Москва-Ленінград” коштував 13-15 карбованців, “Москва-Київ” – близько 25. У 80-х з Рівного до Києва – 12 карбованців, до Черкас – 15, до Донецька – 24. Мережа внутрішніх рейсів була добре розвиненою.
Тарифи не змінювалися з 1961 по 1985 рік, а в деяких регіонах – до розпаду СРСР. Зарплати росли, але проїзд залишався стабільним, тож таксі ставало популярним. Під час перебудови 1985 року ввели єдиний тариф 5 копійок. У 1991-му ціни зросли втричі – до 15 копійок на автобусі.
Після розпаду Союзу тарифи підвищували неодноразово. У київському метро з 1991 по 1996 рік ціни змінювалися 14 разів, сягаючи 20 тисяч карбованців за поїздку під час гіперінфляції.
Олексій Паламарчук