Шахед 238 з’явився як логічне продовження іранської програми дешевих дронів-камікадзе, але з радикальною зміною силової установки. Замість звичного поршневого двигуна з пропелером тут стоїть турбореактивний агрегат, який перетворює повільний апарат на швидкісну машину, здатну долати відстані зі швидкістю понад 500 км/год. Це не просто модернізація — це перехід на новий рівень загрози для систем протиповітряної оборони, які раніше успішно справлялися з повільними «Шахедами».
Основна ідея проста: зробити дрон швидшим, щоб зменшити час реакції оборонців і підвищити ймовірність прориву. Три різні системи наведення дозволяють використовувати апарат як проти стаціонарних цілей, так і для придушення радіолокаційних станцій. Росія вже адаптувала технологію під назвою «Герань-3» і поступово нарощує її застосування проти України.
Технічний стрибок супроводжується компромісами: менша дальність і бойова частина через більшу витрату палива, вища вартість і помітніший тепловий слід. Проте для масованого удару ці недоліки часто перекриваються кількістю запущених апаратів. У 2025–2026 роках «Герань-3» вже з’являється в зведеннях з Донеччини та згадках про атаки на Київщину, де дрони йшли вище і швидше за звичайні.
Від поршневого до реактивного: народження нової загрози
Іранська програма Shahed розвивалася поступово. Спочатку з’явилися відносно прості апарати з поршневими двигунами, які копіювали старі німецькі авіаційні мотори. Вони були дешевими у виробництві, простыми в обслуговуванні та дозволяли запускати десятки одиниць за одну ніч. Росія швидко взяла цю модель на озброєння під назвою «Герань-2».
У вересні 2023 року в тизері іранського державного телебачення вперше показали версію з реактивним двигуном. Повноцінна презентація відбулася в листопаді того ж року на виставці Корпусу вартових ісламської революції в Тегерані. Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї особисто оглядав стенди. Три екземпляри в чорному забарвленні демонстрували різні конфігурації.
Чорний колір — не просто естетика. Він знижує видимість у нічному небі та, можливо, частково поглинає радіолокаційне випромінювання. Головне ж — заміна двигуна. Турбореактивний агрегат дає значно вищу тягу на одиницю маси та дозволяє апарату набирати висоту і швидкість, недоступні для пропелерних побратимів.
Технічні характеристики Шахед 238
Шахед 238 розвиває крейсерську швидкість близько 520 км/год за даними українських радарів, а пікові значення сягають 600 км/год. Це більше ніж утричі перевищує можливості звичайного «Шахеда-136».
Основні параметри апарату:
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Довжина | близько 3,5 м | Схожа з попередником |
| Розмах крил | близько 3 м | Дещо ширший за Shahed-136 |
| Двигун | Турбореактивний Toloue-10/13 або TJ150 (Чехія) | Тяга до 1500 Н |
| Швидкість | 500–600 км/год | Крейсерська ~520 км/год |
| Дальність | 1000–2000 км (оцінки) | Зменшена через витрату палива |
| Боєголовка | близько 50 кг | Російські версії до 90 кг |
Двигун TJ150 чеського виробництва PBS Velká Bíteš важить лише 18,9 кг при діаметрі 272 мм і довжині 518 мм. Це компактне рішення спеціально для безпілотників. У російських екземплярах «Герань-3» часто використовують іранські Toloue-10/13. Обидва варіанти забезпечують характерний свист, який чути на значній відстані — на відміну від тихого гудіння пропелера.
Три обличчя одного дрона: варіанти систем наведення
Іранці одразу запропонували три конфігурації, кожна з яких заточена під конкретні завдання.
Перша — класична інерціальна навігація з корекцією за GPS/GLONASS. Підходить для ударів по стаціонарних об’єктах: електростанціях, складах, інфраструктурі. Дрон летить за заздалегідь закладеним маршрутом і не потребує постійного зв’язку.
Друга — електрооптична та інфрачервона головка самонаведення. Вона дозволяє шукати теплоконтрастні цілі: техніку, що рухається, або об’єкти з підвищеною температурою. Деякі джерела згадують можливість операторського наведення по відеоканалу на кінцевій ділянці.
Третя — радіолокаційна головка самонаведення. Це вже інструмент для придушення ворожої ППО. Дрон може самостійно виявляти випромінювання радарів і атакувати їх, відкриваючи коридор для інших засобів ураження. Такий варіант особливо небезпечний, бо змушує операторів ППО або вимикати радари, або ризикувати.
Шахед 238 проти Шахед 136: що змінилося
| Параметр | Шахед-136 (Герань-2) | Шахед 238 (Герань-3) |
|---|---|---|
| Двигун | Поршневий MD-550 з пропелером | Турбореактивний |
| Максимальна швидкість | ~185 км/год | 500–600 км/год |
| Дальність | 2000–2500 км | Зменшена (1000–2000 км) |
| Боєголовка | 30–50 кг (до 90 кг у рос. версіях) | ~50 кг (до 90 кг) |
| Вразливість до дешевої ППО | Висока (збиття з гармат, навіть стрілецької зброї) | Значно нижча |
| Вартість | Дуже низька | Вища через двигун та електроніку |
Головна перевага новинки — час. Якщо на перехоплення звичайного «Шахеда» в оператора ППО є кілька хвилин, то з реактивним варіантом цей час скорочується до десятків секунд.
Реактивний двигун забирає місце, яке раніше займало паливо та боєприпас. Тому дальність і маса бойової частини дещо зменшилися. Натомість зросла швидкість і висота польоту — дрон менше часу проводить у зоні дії ствольної артилерії та переносних зенітних комплексів.
Бойове хрещення в небі України
Перші ознаки застосування Шахед 238 проти України зафіксували вже в січні 2024 року. Тоді з’явилися уламки з характерним реактивним двигуном. Масштабного використання тоді не було — ймовірно, йшли випробування та обмежені експерименти.
Ситуація змінилася у 2025 році. Головне управління розвідки України повідомило про налагодження Росією власного виробництва «Герань-3». У червні 2025-го на території України вперше знайшли уламки з серійними номерами, що свідчило про початок локального випуску. З вересня 2025 року поліція Донеччини регулярно фіксує удари новими дронами по Краматорську, Слов’янську та інших населених пунктах.
У 2026 році кількість запусків реактивних «Шахедів» зростає. За оцінками розвідки, Росія здатна виробляти до кількох тисяч таких апаратів на рік, хоча серійне виробництво «Герань-3» ще тільки розгортається. Дрони використовують як для точкових ударів по інфраструктурі, так і в комбінації з іншими засобами для прориву ППО.
Як ППО протистоїть швидкісним дронам
Звичайні «Шахеди» з пропелером часто збивали навіть зенітні установки калібру 23 мм або крупнокаліберні кулемети. Реактивний варіант вимагає зовсім іншого підходу. Його швидкість і висота польоту роблять малоефективними дешеві ствольні системи. Потрібні зенітні ракетні комплекси або сучасні радіолокаційні станції з можливістю супроводу швидкісних цілей.
Українські фахівці відзначають, що Шахед 238 має більший тепловий слід, тому інфрачервоні головки самонаведення зенітних ракет працюють проти нього ефективніше. Водночас апарат може летіти на більшій висоті, де ускладнюється робота переносних зенітних комплексів.
Електронна боротьба залишається ключовим інструментом. Придушення супутникового сигналу змушує дрон переходити на інерціальну навігацію, яка менш точна на великих відстанях. Проте три варіанти наведення ускладнюють роботу РЕБ — радіолокаційна головка взагалі не залежить від GPS.
Українські інженери та військові вже адаптують тактику: комбінують різні типи радарів, використовують мобільні вогневі групи з сучасними ракетними системами та активно розвивають власні дрони-перехоплювачі.
Цікаві факти про Шахед 238
- Західна електроніка всередині іранського дрона. Під час розбору збитих екземплярів українські фахівці виявили чіпи Analog Devices, Texas Instruments, Intel, NXP та канадські антени Tallysman. Навіть попри санкції, ланцюжок постачання досі працює.
- Чорний колір — не лише маскування. Фарбування в чорний може бути спробою зменшити радіолокаційну помітність або просто психологічним прийомом. Уночі такий дрон майже невидимий на тлі неба.
- Свист турбіни як нова «візитка». Якщо звичайний Шахед видає монотонне гудіння, то реактивний варіант чутно за кілометри. Деякі очевидці описують звук як «пронизливий свист» або «рев реактивного літака в мініатюрі».
- Спеціалізація під придушення ППО. Варіант з радіолокаційною головкою самонаведення може самостійно полювати на радари. Це робить його небезпечним не лише як ударний засіб, а й як елемент прориву оборони.
- Російська локалізація триває. У 2025–2026 роках Росія активно освоює виробництво «Герань-3» на потужностях в Алabузі та інших майданчиках. Планується значне збільшення випуску у другій половині 2026 року.
- Компроміс ціна–швидкість. Реактивний двигун дорожчий і менш економічний, тому масове застосування таких дронів досі обмежене. Проте для точкових ударів по критично важливих об’єктах вони вже стають інструментом вибору.
Шахед 238 — це не просто нова модель дрона. Це демонстрація того, як відносно проста технологічна модифікація може змінити баланс у повітрі. Швидкість, три варіанти наведення та здатність Росії нарощувати виробництво роблять цей апарат серйозним викликом для української протиповітряної оборони найближчими місяцями й роками. Технологічна гонка триває, і кожна нова партія таких дронів змушує оборонців шукати все більш витончені рішення.
Олексій Паламарчук