Су-25 Україна продовжує відігравати ключову роль у системі вогневої підтримки наземних підрозділів Збройних Сил навіть у 2026 році. Цей дозвуковий штурмовик радянської розробки, відомий у НАТО як Frogfoot, а серед авіаторів — як «Грак», пройшов шлях від масового радянського літака до модернізованого інструменту української авіації. Українські інженери та пілоти 299-ї бригади тактичної авіації перетворили його на платформу, здатну інтегрувати західну високоточну зброю, зберігши при цьому унікальну живучість у найзапекліших боях.
Машина поєднує титанову броню навколо кабіни пілота, два надійні двигуни та здатність діяти з передових аеродромів або навіть ґрунтових смуг. У сучасних умовах, коли російські засоби ППО та ПЗРК густо вкривають фронт, Су-25 Україна еволюціонував від низьковисотних атак некерованими ракетами до точкових ударів на безпечній відстані. Це дозволяє зберігати дорогоцінні літаки та екіпажі, водночас завдаючи болючих ударів по бронетехніці, складах боєприпасів і командних пунктах противника.
За роки повномасштабної війни українські Су-25 довели, що навіть техніка 1980-х років за умови грамотної модернізації та сміливих тактичних рішень залишається ефективною. Пілоти продовжують виконувати бойові завдання, поєднуючи радянську спадщину з французькими бомбами AASM Hammer, а інженери — з новими системами навігації та захисту. Ця машина стала не просто літаком, а символом української авіаційної стійкості.
Історія створення та українська спадщина
Розробка Су-25 почалася наприкінці 1960-х років у Радянському Союзі як відповідь на досвід локальних конфліктів. Радянські винищувачі-бомбардувальники того часу виявилися недостатньо захищеними від зенітного вогню та погано пристосованими для візуального пошуку цілей на малій висоті. Колектив під керівництвом Павла Сухого створив спеціалізований броньований штурмовик, оптимізований саме для безпосередньої підтримки військ на передовій.
Перший політ прототипу Т8-1 відбувся 22 лютого 1975 року. Після державних випробувань і бойової перевірки в Афганістані літак у 1981 році офіційно прийняли на озброєння. Серійне виробництво розгорнули на Тбіліському авіазаводі. Загалом побудували понад тисячу машин різних модифікацій.
Після розпаду СРСР Україна успадкувала приблизно 90–95 літаків Су-25 та Су-25УБ. Основна частина базувалася в 299-му корабельному штурмовому авіаполку в Саках (Крим) та 452-му полку в Чорткові. Частина машин перебувала на консервації. У 2005 році 299-й полк перебазували до Кульбакіного під Миколаєвом, а згодом реорганізували в 299-ту бригаду тактичної авіації — єдиний підрозділ, що експлуатує ці штурмовики сьогодні.
Технічні особливості: чому його називають «літаючим танком»
Су-25 — це одномісний (або двомісний навчально-бойовий Су-25УБ) дозвуковий штурмовик з двома турбореактивними двигунами Р-195 без форсажу. Максимальна швидкість біля землі сягає 975 км/год, практична дальність — до 1850 км, бойовий радіус — близько 750 км. Практична стеля — 7000 м, але основна робота відбувається на висотах 100–5000 м.
Найвизначніша риса — титанова «ванна» навколо кабіни пілота. Листи титану товщиною від 10 до 24 мм здатні витримати влучання 23-мм снарядів зенітних установок або винищувачів. Загальна маса броні перевищує 595 кг. Паливні баки заповнені самозатягувальною піною, яка запобігає витокам і вибухам при пошкодженні. Гідравлічні системи дубльовані, а двигуни рознесені по боках фюзеляжу — пошкодження одного не виводить з ладу другий. Літак здатен повернутися на базу навіть з серйозними ушкодженнями.
Керування просте й надійне. Пілот має катапультне крісло К-36Л, перископ для огляду назад і парашутно-гальмівну систему для скорочення пробігу на коротких смугах. Озброєння включає вбудовану 30-мм гармату ГШ-30-2 з 250 снарядами та 11 точок підвіски, що дозволяють нести до 4340 кг боєкомплекту — некеровані ракети С-8, С-13, С-25, авіабомби ФАБ та ОФАБ, а також керовані ракети Х-25 і Х-29 у відповідних модифікаціях.
| Параметр | Су-25 (базова модель) | Су-25M1/M1K (українська модернізація) |
|---|---|---|
| Макс. швидкість біля землі | 975 км/год | близько 950 км/год |
| Бойовий радіус | 750 км | зберігається або зростає за рахунок точності |
| Навігація | інерціальна + радіо | супутникова GPS/GLONASS СН-3307 |
| Висота застосування | до 5000 м (обмежено) | до 5000 м з вищою точністю |
| Засоби захисту | АСО-2В, теплові пастки | КУВ-26 + комплекс «Адрос» (ІЧ-перешкоди) |
| Точність ударів некерованими боєприпасами | базова | зростання на ~30 % |
Українська модернізація дозволила Су-25 Україна діяти ефективніше й безпечніше навіть проти сучасних засобів ППО противника.
Українська модернізація: від «Оновлення-25» до AASM Hammer
На початку 2000-х українські авіаремонтні заводи, зокрема Запорізький, розробили програму «Оновлення-25». Перші модернізовані машини Су-25M1 отримали супутникову навігацію, оновлений прицільний обчислювач та радіостанцію. Точність бомбометання зросла приблизно на третину, а висота безпечного застосування значно збільшилася — пілотам більше не потрібно було заходити на ціль на гранично малій висоті.
У 2015 році з’явилася версія M1K з додатковим комплексом радіоелектронного захисту «Адрос» та можливістю роботи з цивільних аеродромів. До кінця 2015 року модернізували понад 17 літаків. Ці роботи продовжувалися й пізніше — техніка отримувала нові елементи авіоніки, покращені засоби РЕБ та сумісність із західними боєприпасами.
Справжнім проривом стала інтеграція французьких бомб AASM Hammer у 2024 році. Це модульні високоточні боєприпаси з ракетним прискорювачем і планерним крилом. Дальність застосування сягає десятків кілометрів, а точність дозволяє вражати точкові цілі без ризикованих низьковисотних проходів. Су-25 Україна став одним із перших радянських штурмовиків, що отримав західну високоточну зброю такого класу. Пілоти 299-ї бригади вже демонстрували бойове застосування цих бомб у 2025–2026 роках.
Бойовий шлях: від Донецького аеродрому до фронту 2026 року
Перше бойове застосування українських Су-25 відбулося 26 травня 2014 року під час боїв за Донецький аеродром. Літаки завдавали ударів по позиціях незаконних збройних формувань, підтримували десант і прикривали важливі напрямки. Влітку 2014-го п’ять машин було втрачено, проте всі пілоти успішно катапультувалися.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року штурмовики 299-ї бригади активно працювали по російських колонах, що просувалися з Криму та інших напрямків. На перших етапах застосовували некеровані ракети С-8 та С-25 з гранично малих висот. Ризик був надзвичайно високим — російські засоби ППО та ПЗРК діяли щільно.
З часом тактика змінилася. Вичерпання запасів радянських боєприпасів та посилення ворожої ППО змусили шукати нові рішення. Інтеграція AASM Hammer та інших західних систем дозволила переходити до ударів з більшої відстані. У 2025–2026 роках Су-25 Україна продовжує виконувати завдання з авіаційної підтримки на ключових ділянках фронту, поєднуючи точність західної зброї з живучістю радянської платформи.
Втрати, живучість та уроки війни
За даними візуально підтверджених втрат, з 2022 року Україна втратила близько двох десятків Су-25. Російська сторона зазнала значно більших втрат цих машин — понад три десятки візуально підтверджених. Багато українських літаків отримували серйозні пошкодження, але завдяки броні та надійності систем поверталися на базу або дозволяли екіпажу врятуватися.
Живучість Су-25 Україна неодноразово підтверджувалася на практиці. Бували випадки, коли літаки поверталися з понад сотнею пробоїн у планері. Двигуни та системи управління залишалися працездатними навіть після влучань. Це дозволяє пілотам виконувати завдання там, де сучасніші, але менш захищені машини ризикували б безповоротно.
Сьогодні парк підтримується за рахунок ремонту машин зі зберігання та модернізації наявних. Кількість боєготових Су-25 оцінюється в межах 15–20 одиниць станом на 2026 рік. Незважаючи на появу F-16 та інших західних винищувачів, штурмовик зберігає свою нішу — низьковисотна безпосередня підтримка військ у складних погодних умовах і на малій відстані від лінії фронту.
Цікаві факти про Су-25 в Україні
- Титанова броня кабіни пілота здатна витримати обстріл з 23-мм зенітних гармат — це один із найвищих показників захищеності серед штурмовиків свого покоління.
- Двигуни Р-195 рознесені по боках фюзеляжу, тому пошкодження одного не призводить до втрати керованості — літак може повернутися на базу на одному двигуні.
- Українська модернізація M1/M1K додала супутникову навігацію та комплекс «Адрос», що значно підвищило точність і захищеність від інфрачервоних ракет ПЗРК.
- У червні 2024 року (з публічними демонстраціями у 2025-му) Су-25 Україна першим серед радянських штурмовиків почав бойове застосування французьких високоточних бомб AASM Hammer.
- У 2014 році всі п’ять втрачених українських Су-25 дозволили пілотам успішно катапультуватися — жоден льотчик не загинув у тих інцидентах.
- Літак здатен діяти з ґрунтових і коротких смуг, що робить його незамінним у умовах, коли основні аеродроми під ударом.
- Прізвисько «Грак» походить від характерного звуку двигунів, який, за спогадами військових, справляв сильне психологічне враження на противника під час бойових вильотів.
Су-25 Україна — це не просто застаріла техніка. Це приклад того, як глибока модернізація, тактична гнучкість та мужність пілотів перетворюють радянську спадщину на актуальний інструмент оборони. У 2026 році ці машини продовжують боротися за українське небо разом із сучаснішими платформами, доводячи, що якість інженерних рішень і людський фактор часто важать більше за рік виробництва. Кожен виліт — це баланс між розрахунком, технологією та відвагою, де «літаючий танк» все ще знаходить своє місце на передовій.
Церковний Юрій