Інститут незалежних членів у наглядових радах державних компаній часто називають профанацією. Експерти, знайомі з корпоративним законодавством, зазначають, що в приватних компаніях таких членів обирають для захисту прав міноритарних акціонерів від мажоритарних. Один з інструментів – кумулятивне голосування, яке запобігає повному домінуванню мажоритаріїв.
Але в 100% державних компаніях, де єдиний акціонер – держава, роль незалежних членів викликає питання. Чиї інтереси вони захищають? Застосування цієї моделі тут здається абсурдним.
Перетворення на синекуру
На практиці ці посади стали синекурою для “нової шляхти”. Приклад “Енергоатому” показує, як вони не змогли зупинити системну корупцію на мільярди гривень, що тривала роками.
Символом цього явища стає “милованівщина” – перехід з однієї наглядової ради в іншу, від “Укроборонпрому” до “Енергоатому”, з негативними наслідками для обох. Можна навіть замовити аналітику для компанії, де ти в раді, і оплатити її структурі, де отримуєш зарплату.
Незабаром може відбутися масовий відтік “грантових рептилоїдів” з України. Їхня кормова база скорочується, а за отримані зарплати можуть запитати. Чим гірша ситуація, тим швидшою буде втеча.
Їхній світ, який вони намагалися будувати тут, – це системна десоціалізація держави, що проявляється в “роздержавленні економіки”, тотальній приватизації всього і вся, і монетизації людини як засобу виробництва.
Під час війни ця модель зазнала збою. Неможливо пояснити простій людині з обмеженнями, чому вона гірша за члена наглядової ради.
Неолібералізм деяких реформаторів – це не свобода чи “рука ринку”. Вони готові обмежувати свободу, якщо вона не монетизована. Їхня ідеологія створює прірву між 1% елітою та 99% населення, подібно до соціального расизму. Вони вороги “Нового курсу” Рузвельта та економічного націоналізму, проти розвитку промисловості.
Ключ – “подвійний уряд”: офіційний для церемоній, реальний – для монетизованих груп. Інструмент – уряд, ізольований від демократичного контролю.
До чого призвела ця система – бачимо по стелажах пачок доларів у фігурантів. Але це лише те, що похапцем забули взяти. А скільки на криптогаманцях? У сотні разів більше.
Альтернатива: ревізійні комісії
Для контролю держкомпаній пропонують ревізійні комісії, по одній на компанію. Керівників призначатиме парламент для балансу з Кабміном. Члени – виключно галузеві професіонали. Вони можуть наймати аудиторів і юристів для незалежного нагляду.
У держкомпаніях з одним акціонером наглядова рада повинна складатися з людей без зарплати, адже це про статус. У публічних компаніях з мажоритарієм і міноритаріями роль ради інша – захист від розмивання часток чи заниженого викупу акцій. У держкомпаніях такі функції неактуальні.
Олексій Паламарчук