Ідея уніфікувати заробітні плати в державному секторі часто звучить у дискусіях. Війна обмежує ресурси. Пропозиції скоротити витрати здаються логічними. Та для судової влади вони несуть серйозні ризики.
Ризики тиску від виконавчої влади
Суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду, член Ради суддів України Марина Барсук проаналізувала законодавчі ініціативи щодо оплати праці суддів у статті для джерела.
«Як суддя-спікер, чиє завдання – пояснювати суспільству природу правових інститутів, бачу в нових законодавчих ініціативах (зокрема, законопроєктах №13467 щодо “орудної величини” та №14387 щодо запровадження Виконавчого табеля) дещо більше, ніж просто економію».
Серед змін — відмова від прожиткового мінімуму як бази для суддівської винагороди. Натомість запроваджується нова базова («орудна») величина. Її щороку визначатиме Кабінет Міністрів.
«Якщо Кабінет Міністрів отримає повноваження своїми постановами або через формування бюджету регулювати розмір базової величини, виконавча влада отримає прямий важіль тиску на суди».
У спорах з державою — про податки, пенсії чи мобілізацію — судді опиняться вразливими. Їхні фінансові гарантії залежатимуть від уряду.
Кадровий дефіцит і економічні наслідки
Суди страждають від браку кадрів. В Україні не вистачає понад 2000 суддів. У апаратах — тисячі вакансій.
«Суд настільки сильний, наскільки захищена його найслабша ланка. Якщо висококласний юрист-помічник отримує 10–12 тисяч гривень, він не прагне пройти конкурс і стати суддею, він не затримається в системі».
Зміни можуть спровокувати відставки досвідчених суддів. Це поглибить дефіцит. Строки розгляду справ зростуть.
«Сьогодні судді дійсно можуть бути незалежними. Вони можуть відчувати впевненість у тому, що захищені державою, що гарантії незалежності працюють, і що вони можуть брати на себе відповідальність – ухвалювати справедливі рішення не “по дзвінку”».
Швидкі судові рішення критичні для економіки. Вони підтримують бізнес — від малого до великого.
«Якщо перетворити фінансовий захист судді на інструмент ручного урядового управління, суспільство втратить не просто “заможних суддів” – воно втратить єдиний легітимний інструмент захисту своїх прав», — резюмує Марина Барсук.
Олексій Паламарчук